«Рука Бога», характер і чутки про «Металіст»: чим запам’ятався ДІєго Марадона харків’янам

Дебют у 16

Дієго Армандо Марадона народився 30 жовтня 1960 року в аргентинському місті Ланус, провінція Буенос-Айрес. У сім’ї він був п’ятою дитиною і першим хлопчиком: у Дієго було ще чотири старші сестри. Його батько дон Дієго працював на млині, а мама Дальма Сальвадора Франко була домогосподаркою. Футболом маленький Дієго захопився в семирічному віці, після того, як двоюрідний брат подарував йому м’яч. Перші успіхи прийшли дуже швидко – вже через два роки Дієго виступав за дитячу команду клубу «Архентінос Хуніорс». Його обрали капітаном, навіть незважаючи на те, що всі партнери по команді були старші на кілька років. Уже в той час тренери припускали, що з часом хлопчик стане зіркою футболу. У 12-річному віці Дієго вже виходив у складі молодіжної команди, а тренерам, щоб заявляти його на матчі, доводилося приписувати юному футболісту кілька років. За основний склад «Архентінос Хуніорс» Дієго, який за свою кар’єру виступав на позиціях атакуючого півзахисника і нападника, вперше зіграв у 1976 році, за кілька днів до свого 16-річчя.

Фото: m.rosbalt.ru

Читайте також: 120 хвилин драйву в Первомайському: як пройшли півфінали Кубка Харківщини з футболу

А через кілька місяців, у лютому 1977-го, Дієго Марадона дебютував у складі націо­нальної збірної Аргентини в матчі з Угорщиною. Молодий футболіст вийшов на заміну за 20 хвилин до закінчення зустрічі і нічим особливим відзначитися не встиг. Це було логічно, адже на той час він провів лише кілька матчів за «Архентінос Хуніорс».

Успішний 1986-й

Погравши у себе на батьківщині за два клуби («Архентінос Хуніорс» і «Бока Хуніорс»), Дієго Марадона в 1982 році відправився підкорювати Європу, уклавши контракт з іспанською «Барселоною». Каталонці заплатили за Марадону 8 мільйонів доларів; на той момент це був найбільший трансфер в історії футболу. За «Барселону» Дієго виступав 2 роки, після чого перейшов у італійський «Наполі».

Фото: wsc.co.uk

У 1984 році клуб «Наполі» за допомогою Дієго Марадони став чемпіоном Італії. Для неа­політанців це був перший такий успіх, який без аргентинця міг би і не відбутися. Перемога відзначалася з розмахом: багато статуй міста були одягнені у футболки з номером 10, під яким грав аргентинець, а в піцеріях пропонували піцу «Марадона», яка користувалася неймовірною популярністю у футбольних фанатів.

Кращим сезоном у кар’єрі футболіста став 1986 рік, коли Марадона разом зі збірною Аргентини виграв чемпіонат світу в Мексиці і був визнаний кращим гравцем цього турніру.

Фото: riabir.ru

Не обійшлося і без скандалу. У чвертьфінальному матчі з англійцями Марадона забив, мабуть, найвідоміший гол в історії футболу – аргентинець відправив м’яч у сітку воріт суперника лівою рукою, і суддя зарахував гол. Сам Дієго пізніше зізнався, що порушив правила, додавши, що це була «Рука Бога». У тому ж матчі з англійцями Марадона забив ще один гол, відомий усім футбольним уболівальникам. Дієго пройшов до воріт суперника з центру поля, обійшовши п’ять англійців, і забив.

Читайте також: Найбільший тріумф: як футболісти з Дворічанського району виграли Кубок чемпіонів області

Наркотики та ворожнеча з пресою

На пізніх етапах своєї кар’єри Марадона пристрастився до кокаїну. Це стало кінцем усьому.

У 1991-му його було дискваліфіковано від гри на 15 місяців після того, як у його аналізах були виявлені наркотики. Проти нього було почато розслідування з приводу передбачуваних зв’язків з мафією.

Він також був заарештований в Аргентині за зберігання кокаїну. У Дієго був позитивний результат на вживання наркотиків під час чемпіонату світу

1994 року, і він був відсторонений від турніру, чим завдав великої шкоди збірній. У кінці кар’єри, в 1995 році, він повернувся в рідну аргентинську коман­ду «Бока Хуніорс», але там уже ніяких серйозних результатів продемонструвати не зміг, не пройшов ще один тест на наркотики і пішов зі спорту.

Великий футболіст у звичайному житті ніколи не був прик­ладом для наслідування. Йому довелося тривалий час лікуватися на Кубі від наркозалежності. Марадона був великим другом лідера кубинської революції Фіделя Кастро. Татуювання з його зображенням прикрашало ліву ногу футболіста; на правому плечі був портрет іншого революціонера – Ернесто Че Гевара.

Фото: sport.bigmir.net

У Дієго Армандо були погані взаємини з пресою: він, на­приклад, міг обстріляти журналістів з гвинтівки, кидався камінням, розбивав скло автомобілів. Особливо футболіста діставала бульварна преса, для якої розгульне життя Марадони було справжньою знахідкою. Сам аргентинець зізнавався, що постійні нападки ЗМІ нерідко вводили його в депресію і впливали на ігрову форму.

Фото: rg.ru

Читайте також: «Металіст 1925» переміг в останній грі року

Міг тренувати «Металіст»

Після завершення ігрової кар’єри Марадона працював телекоментатором на аргентинському та італійському каналах, тренував кілька команд, включно зі збірною Аргентини. З нею на чемпіонаті світу 2010 року він дійшов до чвертьфіналу. Також попрацював трохи в Білорусі.

У травні 2018 року він став головою правління брестського «Динамо», проте пробув на цій посаді недовго, і у вересні того ж року Марадона став тренером мексиканського «Дорадоса».

Фото: express-novosti.ru

Кілька років тому Дієго Армандо міг залишити слід і в історії харківського футболу. Влітку 2013 року в ЗМІ мусувалася інформація, що тодішній головний тренер «Металіста» Мирон

Маркевич може покинути свій пост, а йому на заміну прийде Дієго Армандо Марадона. Тоді повідомлялося, що екс-президент харківського клубу Сергій Курченко зустрічався з аргентинцем у Франції. Марадона реально міг очолити харківський клуб, оскільки «Металіст» тоді показував серйозні досягнення, і з фінансами був порядок. Однак цього не сталося, а через півроку почалися непрості часи в історії харківського клубу, який згодом зник з футбольної карти України.

Читайте також: Футболіст з Харкова дебютував за національну збірну України

Перейменували стадіон

Останнім клубом, який тренував Марадона, стала аргентинська «Хімнасія і Есгріма». Він очолив його в листопаді минулого року. Саме на матчі цієї команди Діє­го Армандо з’явився на публіці востаннє. 30 жовтня, в день 60-річчя легендарного футболіста, його клуб «Хімнасія і Есгріма» в поєдинку І туру сезону чемпіонату Аргентини приймав «Патронато» і домігся перемоги з рахунком 3:0. Перед початком поєдинку пройшла спеціальна яскрава церемонія – футболістові вручили пам’ятну дошку. Він тремтячими руками обняв усіх. А подивитися на гру своєї команди не зміг – не дозволяло здоров’я. Пославшись на погане самопочуття, Дієго Марадона пішов додому. А трохи пізніше стало відомо, що його доставили в клініку Іпенса в Ла-Платі.

Фото: focus.ua

11 листопада Марадону госпіталізували і провели операцію через субдуральну гематому (скупчення рідини (крові) в проміжку між черепом і мозком). Після виписки його знову відправили в клініку, щоб вилікувати від алкогольної залежності. 25 листопада вранці за місцевим часом з аргентинського міста Тигре прийшла сумна звістка – Дієго Армандо Марадона помер через зупинку серця.

Читайте також: Харків’янки вибороли медалі чемпіонату Європи з бадмінтону

Весь футбольний світ висловив скорботу з цього приводу. Безліч відомих футболістів, зокрема Ліонель Мессі, Андрій Шевченко та інші, написали у своїх соціальних мережах слова пам’яті Дієго Армандо, а матчі Ліги чемпіонів у той день почалися з хвилини мовчання. У Неаполі та Буенос-Айресі тисячі фанатів вийшли на вулиці, щоб попрощатися з легендарним гравцем. А 4 грудня стадіон «Наполі» перейменували у стадіон Дієго Армандо Марадони.

Фото: eadaily.com

26 листопада Дієго Марадону поховали на кладовищі, де знаходяться могили його батьків. До церемонії були допущені лише родичі та близькі друзі футболіста.

Фото: gazeta.ru