Як не з’їхати з глузду під час карантину
Спецпроєкт
Фото: СК
– Як не зруйнувати родину під час карантину?
– Карантин став випробуванням для багатьох сімей. Вочевидь, і до цього існували якісь приховані складнощі в родині, а в період ізоляції ці проблеми або загострилися, або проявилися. Коли темп життя доволі швидкий, ми рідко зустрічаємося всією родиною, рідко контактуємо. І коли відбулася зовнішня криза (пандемія коронавірусу), всі зібралися вдома й почали нарешті одне одного помічати. Тобто зустрілися із сімейними проблемами по-справжньому.
Найкращий спосіб зберегти відносини – розмовляти. Відкрита комунікація в родині здатна творити унікальні речі. Часто буває, що нам щось не подобається в поведінці нашого партнера, ми сердимося, мовчимо або натякаємо і сподіваємося, що він сам усе зрозуміє. Ми ж так голосно думаємо та обурюємося, правда? І чекаємо, що наш партнер змінить свою поведінку.
Але більшість людей – не екстрасенси, тому важко розуміють натяки. Потрібно відкрито обговорити ситуацію і прийняти рішення, що пара може зробити такого, щоб на спільній території всім було комфортно.
Не потрібно нічого терпіти в родині, потрібно озвучувати, що вас непокоїть. При цьому потрібно казати, що ви відчуваєте через те, що так відбувається. Коли ми говоримо про свої відчуття, а не звинувачуємо партнера, то це знімає напруження. Такий формат дає мінімальні шанси когось образити.
– Що робити, коли через коронавірус дуже зростає тривожність і вже починає межувати з панікою?
– Тривога в загальному розумінні – це емоція, яку людина відчуває, коли чогось боїться. Існує раціональна тривога, яку ми відчуваємо перед важливою подією. А є нераціональна, психологи її ще називають невротичною – коли ми відчуваємо тривогу за здоров’я близьких, за те, що не можемо контролювати ситуацію, вплинути на неї тощо.
Якщо тривога дуже високого рівня та інтенсивна, то краще звернутися до фахівця. Потрібно розібратися, що є першоджерелом тривоги, які думки запускають це відчуття.
Якщо тривога не надто сильна й не вибиває людину з колії, то важливо розвивати ресурсний стан. Потрібно перемикати свою увагу на якісь позитивні речі, поміркувати над тим, що конкретно мені надає сили. Також добре працює техніка глибокого дихання. Це дуже простий спосіб заспокоїти свою нервову систему. Робимо вдих грудьми і рахуємо до семи, затримаємо дихання, а потім видихаємо, рахуючи до дев’яти. Зазвичай, після використання цієї техніки людина починає раціонально мислити.
Додатково можна вдатися до техніки малюнка, тобто намалювати свою тривогу. Важливо прийняти той факт, що контролювати все навколо неможливо.
Читайте також: Міфи і правда про Covid-19: перевірте себе та зніміть рожеві окуляри
– Коли карантин руйнує дуже важливі плани (весілля, подорож), як це пережити?
– Дуже співчуваю всім, у кого карантин відібрав можливість зробити щось важливе. Це дійсно дуже засмучує. Однак завжди важливо розставляти пріоритети. Спочатку потрібно подбати про безпеку – свою та своїх близьких, а плани завжди можна перенести або відкоригувати.
Наприклад, відпуску за кордоном можна замінити відпочинком у межах країни. В Україні також дуже багато приголомшливих місць.
– У деяких людей під час сидіння вдома з’явилася залежність від їжі. Як можна її подолати?
– Дійсно, така проблема є. У своїй практиці я її частіше помічаю в жінок, ніж у чоловіків. Важливо розуміти, що існує фізичний та психологічний голод. У першому випадку ми насправді хочемо їсти. А психологічний голод виникає тоді, коли нам немає чого робити, нудно, або коли хочеться якихось емоцій, а їх на даний час неможливо отримати.
Їжа – це природний заспокоювач нервової системи. З раннього дитинства ми засвоїли, що коли їмо, то перебуваємо у безпеці й можемо розслабитися. Тож у цьому випадку їжа – це прагнення заспокоїтися і бути у стабільному стані. Тоді потрібно поміркувати про альтернативні способи досягнення відчуття спокою: можливо, це читання книжок, гуляння на природі тощо.
Читайте також: Володимир Гуртовий: «Спортсменам потрібно тренуватися, людям – далі жити»
Якщо дитина «некерована»
– Порадьте, що робити батькам, які люблять свою дитину, але під час карантину вона почала їх дратувати?
– Роздратування, навіть через дітей – це нормальна реакція. Ми всі живі люди й не повинні відчувати 24/7 радість, любов, щастя. Ми іноді дратуємося і сердимося. Проте через це ми не стаємо поганими батьками. Роздратування часто виникає тоді, коли існує високий рівень внутрішньої напруги і тривоги. І коли в цих почуттів немає розрядки та виходу, вони проявляються у вигляді роздратування. Це один зі способів показати своє обурення. І тут важливо усвідомити, що роздратування – це нормально, так інколи буває.
Важливо домовитися в родині, що в кожного є місце, де можна хоча б на пів години усамітнитися. Час для самого себе в умовах карантину – дуже важливий.
Окрім цього родині потрібно домовитися про внутрішні правила. Це нормально, коли кожен виконує якісь обов’язки і всі вчаться «співіснувати» на одній території.
– А якщо під час карантину діти стали «некерованими», щось не так, відразу влаштовують істерику? Як у цій ситуації діяти батькам?
– Якщо дитина стала такою раптово, а раніше в неї істерик не було, то потрібно з’ясувати, що стало причиною змін. Можливо, дитина переживає якісь внутрішні процеси, які її дуже турбують. Потрібно проаналізувати ці процеси й допомогти дитині з ними впоратися.
З’ясувати причину прихованих страхів можна через малювання. Часто діти малюють свій страх. Якщо між батьками та дітьми довірчі відносини, то можна під час м’якої безоціночної бесіди з’ясувати причину. Важливо це робити в безпечній обстановці для дитини, щоб їй було спокійно. Також можна разом з дитиною поскладати казки. Під час цього процесу батьки зможуть дізнатися про ті моменти, які тривожать дитину.
Також важливо встановити режим дня та сімейні правила. Усі діти потребують розумних правил і обмежень. Установити час ранкового підйому та нічного відбою. Ніхто не каже, що дитина влітку повинна прокидатися о сьомій ранку. Ми можемо сказати: «У тебе є час прокинутися до дев’ятої ранку». Також потрібно встановити час на навчання, на ігри та на домашні обов’язки.
Важливо помічати результати і хвалити дитину за це.
А якщо дитина завжди була складно керованою, а під час карантину це ще більше загострилося, то, можливо, потрібне втручання дитячого психолога.
– Як правильно налаштувати дітей на новий навчальний рік, бо під час карантину багато хто зовсім «розслабився» та не хоче вчитися?
– Ця проблема наразі актуальна для багатьох. Насамперед потрібно потурбуватися про нервову систему дитини, укріпити пам’ять, увагу тощо. Допоможе масаж, зарядка. Потрібно дитину як фізично, так і психологічно підготувати до майбутнього навантаження. Можливо, комусь буде потрібно пропити комплекс вітамінів. Знову ж таки, важливо встановити режим дня.
Дуже добре працює метод угоди. Спочатку ми укладаємо з дитиною угоду на день чи на тиждень. Приміром, домовляємося, які саме предмети протягом цього часу дитина «згадуватиме». За якісно виконаний договір установлюється винагорода (у жодному разі не грошова). Разом з цим важливо визначитися і з «неустойкою», тобто що буде, якщо дитина не дотримається угоди. Однак не можна за невивчені уроки наказувати іншими уроками. Також у жодному разі не можна фізично карати. Це можуть бути якісь домашні обов’язки – наприклад, миття посуду впродовж тижня тощо.
Важливо: угода має виконуватися як дитиною, так і батьками. Договір можна навіть прописати. Причому не забути вказати й форс-мажори. Дитина повинна зрозуміти, що в цьому процесі в кожного своя відповідальність. У тому числі й у батьків. Тож якщо вони щось пообіцяли, потрібно виконувати, або – неустойка.
– Як забрати з віртуального світу дитину, що весь час сидить у гаджетах?
– Використання гаджетів – це один з варіантів ізоляції від навколишнього світу. Можливість швидко і просто отримати необхідні емоції, не виходячи з будинку та не напружуючись.
Перше, на що потрібно звернути увагу батькам, це скільки вони самі часу проводять у гаджетах. Тому що нелогічно, коли хтось із батьків сам подовгу сидить у соцмережах, а від дитини вимагає прибрати телефон. Такий підхід не працює.
Можна ввести правило для всієї родини на використання гаджетів у якийсь конкретний час. Також потрібно визначитися з простором, вільним від гаджетів, наприклад, це може бути кухня. Добре наполягти на тому, щоб діти нічого не дивилися перед сном.
По-друге, дитині потрібно запропонувати здорову альтернативу. Наприклад, спілкування, обговорення прочитаного чи вивченого, екскурсії, спільний похід кудись, настільні ігри тощо. Без здорової альтернативи обмеження у використанні гаджетів викликатимуть лише бунт і роздратування.
Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.
