Як ансамбль кенарів з Харкова на великий екран потрапив

Газета "Соціалістична Харківщина" у № 10 від 15 січня повідомляла:

Кенарі співатимуть з екрана

Як часто буває в житті, початок справи поклав випадок. Перебуваючи восени у відпустці на півдні країни, працівник Центральної студії науково-популярних фільмів Е. Езов прочитав у газеті замітку про ансамбль кенарів у Харкові. 40-річний досвід роботи в кіно безпомилково підказав: це цікаво. І от лауреат Державної премії оператор Езов у вихователя пернатих співаків Федора Олександровича Фоменка, у його невеликих кімнатках на Холодній горі, де птахам і звірям живеться значно привільніше, ніж їх господарю. І вже тут, після розмови з Ф. Фоменком, прослухавши концерт дивних співаків, познайомившись з безкорисливою діяльністю колишнього вчителя, Е. Езов остаточно «захворів» темою.

Читайте передісторію тут: Як харківський пенсіонер з кенарів хор зробив

Автор-оператор нової стрічки, яка матиме назву «Вчитель» і ввійде до дитячого альманаху «Зірочка», Е. Езов вирішив показати юним глядачам, як Федір Олександрович навчає своїх пернатих друзів, як розвиває у них вокальні навички, а головне – відбити на кіноплівці педагогічну діяльність Ф. Фоменка, яка і після його переходу на пенсію не припинилася, а тільки набула нових форм.

Так зйомочна група на чолі з директором Л. Костіною разом з кінокамерою, освітлювальною, звуковою апаратурою опинилися в будиночку на Холодній горі, в дитячому оздоровчому санаторії, у фойє театру ляльок імені Н. К. Крупської. Вибір об’єктів не випадковий – і в санаторії, і в дитячому театрі Федора Олександровича добре знають, він часто буває тут зі своїми маленькими співаками. Загляньмо і ми в палату санаторію, подивимось, що тут відбувається.

Кенарі, як справжні артисти, виконують вальс Штрауса, «Солов’я» Аляб’єва, «Полонез» Огінського, російську народну пісню «Калинка-малинка». І кожен їх номер викликає непередаване захоплення слухачів. Тим більше, що до «артистів» можна підійти, встромити між прутиками клітки палець і торкнутися пухнастої жовтавої спинки співака.

Однак дітям – розвага, а зйомочній групі – клопіт. Та ще й який! Адже діти, а тим більше птахи, не дуже усвідомлюють складність і урочистість моменту. Тож роботи вистачило всім: режисер стрічки С. Козьминський часом і сам ставав артистом, витанцьовуючи перед глядачами, а оператор Е. Езов, відірвавшись від камери, показував кумедні фокуси з хусточкою, яка в його спритних руках ставала то рухливою балериною, то плигаючим пацюком. А під час цих невимушених пауз звукооператор К. Бек-Назаров і звукотехнік В. Лучанінов чаклували у куточку біля апаратури, а майстер світла О. Єфімов пересував могутні юпітери. Юні мешканці санаторію навіть не помічали, коли знову почалася зйомка.

– Діафрагма! – стиха подає команду Е. Езов.

– Об’єктив 35.

– Більше світла на Олю.

– Камера!

І поки діти з палаючими очима вдивляються у пернатих співаків, вслухаються у ніжні трелі, об’єктив кінокамери відбиває на плівку цей незвичайний концерт.

Коли на екрані засвітяться титри нового кінозбірника «Зірочка» Центральної студії науково-популярних фільмів, будьте уважними: в ньому ви почуєте розповідь про унікальний ансамбль кенарів, яких виховав великий ентузіаст, любитель природи і друг дітей Федір Олександрович Фоменко.

О. Гланц, фото П. Омеляненка

До речі,  про  директора Харківського лялькового театру Віктора Афанасьєва, який надав у своєму театрі "майданчик" для виступів пернатих артистів і сприяв "просуванню" ансамблю кенарів, можна прочитати тут: «Батько» Харківського лялькового театру: як склалася доля Віктора Афанасьєва