Ким був автор першого в Україні пам’ятника Тарасові Шевченку

1898-го промисловець і меценат Олексій Алчевський, задумавши встановити у Харкові пам’ятник  -  перший в Україні - Тарасові Шевченку, звернувся до петербурзького скульптора Володимира Беклемішева.

Про обставини, що супроводжували «народження» цього пам’ятника, нам відомо з документа, що зберігається в Харківському обласному архіві. Це товстий альбом, оправлений у чорний коленкор. У ньому на щільних картонних аркушах акуратно наклеєно листи, фотографії, вирізки з газет. Цей своєрідний щоденник Христина Алчевська ‒ молодша дочка Алчевських, поетеса, яку в сім’ї називали Христею ‒ почала вести в 1905 році.

Фото надано ДАХО

Саме в ньому є сторінка із зошита, списана чітким розбірливим почерком власниці альбому й датована 1910 роком; з неї, та ще з газет того часу можна дізнатися, як склалася доля першого в Україні пам’ятника Тарасові Шевченку. Мармурове погруддя було замовлено скульпторові Беклемішеву в 1898 році. У листопаді 1900-го газета «Южный край» повідомляє, що його було «...на днях прислано з Петербурга». Там же повідомляється, що за виконання погруддя заплачено 1000 рублів.

Читайте також: Про життя, смерть та повернення із забуття письменника Сергія Пилипенка

У травні 1901 року загинув Олексій Алчевський, і почався розпродаж майна. Пам’ятник навряд чи простояв на постаменті більш ніж рік. Понад три десятки років він зберігався в сім’ї Алчевських. На початку 30-х років Микола Алчевський передав пам’ятник Шевченку Харківській картинній галереї, а згодом погруддя опинилось у Києві.

Про обставини замовлення пам’ятника скульптору нічого не відомо, але вибір Алчевського був невипадковим: Володимир Беклемішев, відомий російський скульптор, мав до Харкова найбезпосередніше відношення.

Володимир Беклемішев. Портрет роботи Льва Бакста. Джерело: magazineart.art

Харківське дитинство

Володимир Беклемішев народився в 1861 році в Катеринославі; хлопчикові виповнився лише рік, коли батьки переїхали до Харкова.

У біографіях Беклемішева часто пишуть, що його батько був театральним декоратором. Насправді його батько, гусарський полковник Беклемішев, декоратором став у кінці життя, а з 1865 року він проходив як співучасник у знаменитій «сонцевскій», або «дворянській», справі про підробку білетів державної скарбниці.

Беклемішева-старшого засудили до позбавлення всіх прав і заслання в Іркутську губернію. На момент вироку Володимиру Беклемішеву було всього 11 років.

Сім’я в Іркутськ не поїхала. Володимир навчався в Харкові, у другій гімназії. Початкову художню освіту він отримав у студії Шрейдера і в художній школі Раєвської-Іванової.

У 17 років Володимир покидає Харків і вирушає підкорювати столицю.

Читайте також: Як три людини зробили книгу, що зберегла харків’янам їх минуле

Кар’єра художника і педагога

Блискучі дані і працьовитість допомогли йому зробити запаморочливу кар’єру. Напружене навчання, Малі та Великі срібні і золоті медалі Академії мистецтв, пансіонерська поїздка на три роки за кордон, у Францію та Італію, і, нарешті, після повернення ‒ звання академіка за італійські роботи ‒ ось основні віхи наступних десяти років для Володимира Беклемішева.

Володимир Беклемішев під час пенсіонерської поїздки у Римі. Фото: magazineart.art

У 1894 році Беклемішев став професором ‒ керівником скульптурної майстерні Вищого художнього училища при Академії мистецтв. Відтоді викладання зайняло важливе місце в його житті. Серед учнів професора були майбутні скульптори Матвій Манізер, Анна Голубкіна, Сергій Коненков і багато інших.

Володимир Беклемішев з учнями. Фото: magazineart.art

У 1900 році скульптор увійшов до Ради Академії мистецтв, а 1906-го став ректором її скульптурного відділення.

Людина великої душі

Усі, хто знав Беклемішева, відгукувалися про нього, як про людину великої душі, добру та безкорисливу. Він легко й радо допомагав тим, хто потребував уваги й турботи, хай то були колеги, служителі Академії чи студенти.

Скульптурні роботи Володимира Беклемішева. Фото: en.rah.ru

Відомо, що саме Беклемішев, зустрівши під час подорожі Європою в іконописній майстерні Афонського монастиря талановитого послушника Федора Малявіна, відвіз майбутню європейську знаменитість у Петербург, поселив у себе й підготував до вступу в Академію.

Особливе місце займав педагог Беклемішев у житті Анни Голубкіної, що відчувала до свого вчителя «глибоке, трагічне, нерозділене кохання», про яке той так ніколи й не дізнався.

Читайте також: Як учениця Родена у Харкові його педагогічні традиції продовжувала

Володимир Беклемішев служив в Академії до осені 1918 року й залишив її через хворобу. Восени 1919-го скульптора заарештували більшовики за звинуваченням у причетності до партії кадетів. Перебуваючи у в’язниці, «просив принести йому тільки віск» і виліпив усіх своїх товаришів по нещастю.

Його звільнили вже зовсім хворого завдяки клопотам учнів і втручанню Максима Горького. Він поїхав у Новоржев Псковської області, де й помер 21 грудня 1919 року. Могила його загубилася.

Р. S.

А мармурове погруддя Тараса Шевченка ‒ те саме, яке Алчевський замовив Беклемішеву, на відміну від його автора все-таки повернулося до Харкова, хоч і не надовго. У березні 2014 року в культурно-діловому центрі «Рубаненко і партнери» проходила виставка одного експоната під назвою «В гості на батьківщину», приурочена до 200-річчя Кобзаря.

Повернення до Харкову. Фото з архіву автора