Штірліц і Ноябрина: змова мовчання тривалістю в півстоліття

 Мало хто знає, що справжнє ім’я Нонни Мордюкової – Ноябрина, адже вона народилася в листопаді (російською – ноябрь). А ще – що її перше кохання, яке виявилося головним, з тих, які «на все життя», було почуттям до кумира мільйонів, колеги по професії В’ячеслава Тихонова. А от саме життя двох блискучих акторів не склалося...

Різні люди

Коли все починалося, ні він, ні вона кумирами були. А були студентами третього курсу ВДІКу. І познайомилися вони не в студентській аудиторії, а на знімальному майданчику. Сергій Герасимов знімав «Молоду гвардію» і запросив чорнокосу красуню-козачку Ноябрину Мордюкову на роль Уляни Громової, а В’ячеслава Тихонова, що мав якусь особливо інтелігентну красу, – на невелику роль Володі Осьмухіна.

Молоді люди, які до цього лише бачили одне одного у стінах рідного вишу, роззнайомились і з’ясували, що в них багато спільного. Вони були однокурсниками, але не ровесниками. Нонна (так у інституті почали називати Ноябрину) була на три роки старшою, хоча школу вони закінчили в один рік – втрутилася війна: ті, хто потрапив в окупацію, закінчували школу пізніше.

Обоє вони не були москвичами. Нонна народилася в Україні, у селі Костянтинівка Донецької області, а виросла на Кубані, у багатодітній родині, де вона була старшою і головною помічницею: її мати працювала головою колгоспу. В’ячеслав народився в підмосковному Павловому Посаді; його батько працював механіком на ткацькій фабриці, а мама – вихователькою в дитячому садку.

Про кіно мріяли обоє: ще до війни Нонна писала лист улюбленому артистові Миколі Мордвинову, де запитувала, як вивчитися на Любов Орлову. Знаменитий артист порадив закінчити школу, приїхати в Москву й розшукати його. Дівчина закінчила школу, зібрала чемоданчик і поїхала в Москву. Мордвинова вона не шукала, а відразу прийшла до ВДІКу, склала іспити, і її прийняли. В’ячеслав мріяв про кіно з дитинства, але якось дуже обережно. Він вступив до училища, вивчився на токаря, а потім вирішив продовжити освіту й подав документи в автомеханічний інститут. Успішно склав іспити, був зарахований, але вирішив випробувати долю – пішов у ВДІК. Іспити він провалив, але його пристрасне бажання вчитися в цьому виші запам’яталося. Через кілька місяців, коли почалися перші відрахування, про абітурієнта, що пристрасно мріє бути артистом, згадав педагог ВДІКу Борис Бібіков. Він розшукав Славу і взяв на свій курс. Так Тихонов опинився на одному курсі з Мордюковою.

Шлюбний період

Про їхній шлюб ходило багато чуток. Говорили, що Мордюкова вийшла заміж за Тихонова, щоб відбитися від наполегливих залицянь режисера фільму Сергія Герасимова: мовляв, він мав настільки серйозні наміри, що навіть приїжджав до мами Нонни – знайомитися. А дівчина бігала на побачення до свого однокурсника: вона явно віддавала перевагу йому, а не маститому режисеру. А спокійний, урівноважений Тихонов закохався в темпераментну молоду артистку зі скіфським профілем і палаючими очима: вона була повною протилежністю йому, а протилежності, як усі знають, притягуються. Енергійна, різка, пряма Нонна і спокійний, «прохолодний» В’ячеслав – важко було знайти більш несхожих людей. Незабаром Мордюкова завагітніла, зіграли весілля, В’ячеслав усе ніяк не міг повірити, що тепер слід створити сім’ю, бути її головою, ставати прикладом для своєї власної дитини.

Спочатку у студентському гуртожитку, потім дружина «вибила» дев’ятиметрову кімнатку, в якій Тихонову не сподобалася підлога. За «Молоду гвардію» обидва актори мали Сталінські премії, і Мордюкова домоглася іншої житлоплощі – трохи більшої, але прохідної. У молодій сім’ї ріс син Володимир, а молоді актори намагалися робити кар’єру. Після закінчення ВДІКу Тихонова взяли в трупу Театру кіноактора. Там він грав сім років, поки кінорежисери все-таки не переманили телегенічного артиста на постійну роботу в Кіностудію імені Максима Горького. Однак ролей у В’ячеслава Васильовича було зовсім небагато: рідко коли чоловіка з благородними рисами затверджувала радянська цензура. Годувальником у родині була Нонна.

Її теж узяли на роботу в Театр кіноактора, де вона і пропрацювала 40 років, паралельно знімаючись у кіно. За нею закріпилося амплуа «простої російської жінки», але ролей у кіно було небагато, і всі вони були епізодичними. Тільки через п’ять років, у 1955-му, на екрани вийде фільм «Чужа рідня», що став етапним і в долі Нонни Мордюкової, і у вітчизняному кінематографі. Вона грала героїню, яка проходила шляхом довгого та болісного переродження, пориваючи заради кохання до чоловіка зв’язки зі своєю темною родиною користолюбців. Так визначилася акторська тема Нонни Мордюкової – тема простої і сильної жінки з важкою долею. Спеціально для неї було написано сценарій фільму «Проста історія» (режисер Юрій Єгоров) – про молоду вдову, на чиї плечі несподівано ліг тягар головування у відсталому колгоспі. Актриса грала драматизм і тяготи «світлого шляху» з простих колгоспниць у голови, гіркоту безнадійного кохання і – перетворення душі, набуття гідності. У роботі над роллю Мордюкова спиралася на враження дитинства, особливо ж на досвід і біографію власної матері. Тоді вже стало очевидним, що кінематограф знайшов справді народну актрису – за корінням своїм, за життєвим досвідом, за духом і світовідчуттям. Сама вдача і постать Нонни Мордюкової, південноросійські виразні риси обличчя, сильний грудний голос теж повністю відповідали уявленням про жінку з народу. Більш того, вони формували ці уявлення, роблячи Мордюкову акторкою-символом, знаком справжності, народним надбанням. Але якщо кар’єра Нонни складалася успішно, то сімейне життя геть розпадалося.

Період розпаду

Те, що вони такі різні, дуже швидко з плюса сімейного життя перетворилося на мінус. «Не зійшлися характерами» – це було саме про В’ячеслава і Нонну.

Кадр з фільму "Дело было в Пенькове". Фото: 2aktera.ru

Полювання, риболовля, друзі – це В’ячеслав. Кар’єра, заробіток, будинок, син і діставання-вибивання всього необхідного – це Нонна. Взаємовідносини не складалися, почуття охололи, взаєморозуміння не було. «Слава – людина ніжна, хороша, навіть, можна сказати, прекрасна, але в нього був один недолік – він мене не любив», – казала згодом Мордюкова. Вона неодноразово скаржилася на те, що їй з ним завжди було нудно, і називала чоловіка «сухарем». А Тихонову було за неї ніяково: вона все робила голосно й від усієї душі – співала, сміялася, а він намагався триматися тихо і скромно і завжди просив дружину, коли вони з’являлися в товаристві, поводитися стриманіше.

Мордюкова спробувала, було, подати на розлучення, але їй не дозволила мати, жінка владна, енергійна, яка вважала, що «притерпиться, то й пригорнеться». Але не притерпівся: у 1963 році, коли матері Нонни не стало, зіркова пара розлучилася. Про їх остаточний розрив теж ходили чутки – мовляв, повернувшись додому, В’ячеслав застав Нонну з шанувальником. Розмовляти одне з одним вони не стали: Нонна була ні в чому не винна й не вважала за потрібне виправдовуватися. А Тихонов, впевнений, що застав дружину з коханцем, не став ставити зайвих запитань. Він просто зібрав валізу й вийшов геть.

Тихонов-Штірліц. Фото: 2aktera.ru

50 років мовчання

Вони не спілкувалися п’ятдесят років. Зовсім. Навіть по телефону. Мордюкова переживала, але не подавала знаку. Вона намагалася знайти своє жіноче щастя ще двічі: спочатку з письменником Борисом Андронікашвілі, але причиною розриву стала його пристрасть до спиртного, а потім – з актором Володимиром Сошальським, але й цей шлюб не протримався довше року.

Нонна ростила сина Володимира сама – В’ячеслав, обзавівшись новою сім’єю (через чотири роки він одружився на молодій перекладачці Тамарі, що стала його супутницею до кінця життя), не спілкувався з колишньою дружиною, а спілкування із сином друга дружина не схвалювала. Та й свою роль батька Тихонов сповна зміг реалізувати, коли в його новій сім’ї народилася дочка.

Тихонов з другою дружиною Тамарою. Фото: 2aktera.ru

Нонну і В’ячеслава не примирила навіть страшна трагедія. Їхній син Володимир, подорослішавши, пішов слідами батьків, хоча спочатку бачив себе в майбутньому юристом – мати наполягла на тому, щоб він став актором. Природа не обділила його талантом, і за свою недовгу творчу біографію Володимир Тихонов зумів домогтися багато чого. У дев’ятнадцять років він отримав звання заслуженого артиста, а його фільмографія складається з вісімнадцяти фільмів, яких було б значно більше, якби не рання смерть.

Нонна Мордюкова із сином Володимиром. Фото: 24smi.org

За офіційною версією, він помер від серцевої недостатності, але насправді виною стала його наркотична залежність. Про це розповіла колишня дружина Володимира актриса Наталія Варлей, за словами якої, до наркотиків він пристрастився під час навчання в театральному виші. Мордюкова всіма силами намагалася допомогти синові позбутися згубної залежності, але нічого не допомагало. Він постійно зривався через невдачі в особистому житті, через відсутність гідних ролей. Усе це похитнуло здоров’я сина В’ячеслава Тихонова – до 40 років він пережив два інсульти, що призвели до трагічного кінця. Але якщо у В’ячеслава була повноцінна сім’я з дружиною-донькою-онуками, то в Мордюкової – нікого.

Примирення

У пострадянській Росії народна артистка, пішовши з театру й майже не знімаючись, жила зустрічами з глядачами, писала книгу спогадів «Не плач, козачка» і забезпечувала представництво на фестивалях, здійснюючи своєю присутністю «зв’язок часів». Вона до останнього чекала дзвінків від режисерів, але її типаж «вийшов з моди».

У 2008 році телевізійники, які знімали біографічний фільм про Мордюкову, поставили їй запитання, чи не хоче вона зателефонувати колишньому чоловікові? Та сказала, що давно б подзвонила, та тільки телефону немає. Зрозуміло, телефон знайшовся одразу. Вони обмінялися буквально кількома словами, пробачили одне одного.

Це була перша за 50 років і остання розмова: Нонна Мордюкова померла через кілька місяців в одній з московських лікарень, де вона проходила лікування, яке оплачував Микита Михалков. Її поховали поряд із сином, поставивши спільний надгробок. В’ячеслав Тихонов помер у наступному, 2009 році. Він просив поховати його поруч з Нонною і їхнім сином, але друга сім’я артиста це прохання не виконала.

Читайте також: Життєві піруети Оксани Баюл: як склалося життя олімпійської чемпіонки