Давнім ремеслам пращурів можна навчитися під Харковом (Фото)

Ляльки-мотанки, гобелени з трав, ткацький верстат, якому вже понад 5000 років, «вікові» рушники, гончарні вироби. Все це не тільки можна побачити на власні очі, а й спробувати щось зробити самому. У «Селі майстрів» покажуть і навчать.

Уже понад рік у селі Токарівка, що у Дворічанському районі, існує ще одне село – майстрів. Це проект токарівців, який переміг в обласному конкурсі «Разом у майбутнє». Сьогодні токарівська творча майстерня відома на всю Слобожанщину. Сюди навчитися різним ремеслам приїжджають охочі з різних куточків України.

ТЕЛЯ В ЛОТЕРЕЮ: ЯК НА ХАРКІВЩИНІ ДЕНЬ СЕЛА ВІДЗНАЧАЮТЬ (ФОТО)

– Ми намагалися відтворити побут, а на його тлі відтворити ремесла, – розповіла «СК» керівник «Села майстрів» Олена Мешкова. – Ось унікальний експонат – вертикальний ткацький верстат. Такі приладдя існували понад 5000 років тому. В основному всі верстати горизонтальні, а цей вертикальний. Ми його відновили за кресленнями і працюємо на ньому сьогодні.

Усі знання майстрині збирали по крупицях. Спілкувалися з місцевими старожилами, і ті їм розповідали про побут у їхніх родинах, традиції та ремесла краю.

– У мене дуже багато відео з такими розповідями. Навіть є процес вирощування льону та процес його прядіння від початку до кінця, – продовжує нам свою екскурсію майстриня.
Також секрети ремесел відшукували в архівах Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка. Так помаленьку плетіння з лози, бісеру, ткацька справа, плетіння гобелену з трав, гончарство та інші народні промисли стали повертатися з небуття.

У музеї «Села майстрів» – відновлений аутентичний інтер’єр української хати. Меблі, речі мають багату історію. Найстарішому рушникові близько 100 років, його після революції вишивала бабуся токарівця Петра Рибалки. На одному з ліжок домоткане простирадло, яке все у вузликах.

– На такому простирадлі було незручно спати, тому раніше більшість родин були багатодітними, – жартома пояснює наш екскурсовод.

З великою повагою в «Селі майстрів» ставляться до трав. Тут і гобелени з них виробляють, і різноманітні обереги. Як і пращури, майстрині переконані, що відновити здоров’я та енергетику людини можливо за допомогою трав. Раніше кожна травниця робила для себе оберіг у вигляді ляльки. Ляльку виготовляли протягом кількох місяців у міру появи різних трав. До вересня-жовтня, як правило, закінчували оберіг. Технологію травниці тримають у секреті, але Олені Мешковій вдалося дізнатися таємниці.

– Коли ми з дітками плетемо вінки, пояснюємо дію кожної трави. Деревій зупиняє кров, а також працює з родовими проблемами. Звіробій зцілює від 99 хвороб тощо, – розповідає пані Олена.
Узагалі Дворічанський район один з найчистіших в України, тож і трави тут мають цілющі властивості. Місцеве населення вірить, що завдяки унікальній природі краю їх земляк Ілля Мечников став всесвітньо відомим мікробіологом.

Багато в творчій майстерні й різних ляльок-мотанок. Тут є і Свароже коло, кожна лялька-мотанка якого відповідає певній порі року, і сестри-лихоманки.

– Вважалося, що хвороба в будинок залітала через піч, тому біля печі ставили 12 ляльок. Вони називалися за хворобами – Глуханя, Каркуша, Трясовиця, Лідниця, Комоха й інші. Вірили, що хвороба поселяється в одну з ляльок. Коли людина захворювала, потрібну ляльку спалювали, і після цього мало настати одужання, – пояснює Олена Мешкова.

Дивовижні в «Селі майстрів» й гончарні вироби, які постійно займають призові місця на різноманітних виставках.

Юлія Міронюк