Мирон Маркевич розповів, як ставиться до фанів "Металіста"

З набуттям незалежності футбольний фанатський рух в Україні був у занепаді. На початку 1990-х років багатьом уболівальникам узагалі стало не до футболу. Як наслідок економічних і соціальних потрясінь у країні різко впала як чисельність угруповань, так і якість уболівання. Наприкінці 90-х нарешті став підвищуватися середній рівень клубів в українській футбольній лізі, що привело до відродження фанатського руху.

Розквіт фанатського руху в Україні припав на останнє десятиріччя. Утім, місцеві ультрас, удосконалюючи свій рух, дедалі частіше використовують зараз на українських стадіонах піротехнічні засоби. Такі вогняні шоу на трибунах Києва, Донецька, Дніпропетровська, Львова і, на жаль, Харкова дуже яскраві та ефектні, але при цьому приховують у собі величезну небезпеку як для самих фанатів, так і для решти вболівальників.

Утім, діалогу щодо використання піротехнічних засобів між активними вболівальниками та уповноваженими футбольними органами поки не видно. Напевно, потрібні більш кардинальні заходи, а саме: особиста адміністративна відповідальність тих, хто пускає «димок» на стадіоні, а не штрафні санкції для команд, фанати яких використовують фаєри та димові шашки. Можливо, цю проблему зможуть розв’язати камери внутрішнього спостереження, які тепер встановлюють на багатьох стадіонах країни.

Збірна всіх об’єднала

Між собою фанати різних команд не тільки «воюють», але й підтримують вельми теплі та дружні стосунки. Так, усім відомі непрості відносини фанатів харківського «Металіста» та дніпропетровського «Дніпра». Але в той же час харківські фанати привітні та влаштовують численні переклички на трибунах, наприклад, з активними вболівальниками «Кривбаса» або «Зорі».

Головне ж єднання фанатів відбувається на іграх національної збірної. Незважаючи на всі внутрішні протиріччя, вітчизняні ультрас у питаннях головної команди країни завжди виступають єдиним фронтом. І хоча конфлікти нікуди не діваються, національні кольори є об’єднуючим фактором, що дозволяє організувати непогану візуальну й голосову підтримку. Нещодавнє футбольне Євро–2012 – найяскравіший наочний тому приклад.

Кращі вболівальники Європи – харків’яни

Історія харківських фанатів футболу і, зокрема, «Металіста» розпочинається з початку 1980-х років, коли було організовано перші масові виїзди вболівальників на гостьові матчі команди. На сьогодні харківські вболівальники – одні з найчисельніших і найбільш відданих в Україні.

Про це свідчать факти: статистика відвідувань домашніх матчів, рекордна кількість харків’ян на виїзних поєдинках, інтерес городян до команди. Без перебільшення можна казати, що в останніх гучних успіхах «Металіста» – як на внутрішній, так і на міжнародній арені – є чимала заслуга саме місцевих прихильників футболу.

Нещодавно після виїзного переможного матчу Ліги Європи один із журналістів запитав у наставника «синьо-жовтих» Мирона Маркевича, чи відчуває команда підтримку своїх уболівальників на трибунах.

«Вони в нас найкращі», – відповів багаторічний тренер харківський команди. І тут же додав: «Кращі вболівальники в Європі!»

Олексій Заржицький, матеріал з газети "Слобідський край" №147 від 08.12.2012