Фальсифікат або справжній. У харківській лабораторії перевіряють якість меду

Як відрізнити оригінал від підробки. Справжній мед не завжди розпізнає навіть досвідчений пасічник, не кажучи про пересічного споживача.

Тут допоможуть експерти лабораторії «Харківстандартметрології».

Мед прийнято поділяти на монофлорний і поліфлорний. Монофлорний мед містить пилкові зерна переважно одного виду рослин. Його називають за видом основної рослини-нектароноса. Наприклад, липовий, акацієвий, гречаний. Поліфлорний мед містить пилкові зерна декількох видів рослин. Його часто називають різнотравним. До основних культурних медоносів належать соняшник, гречка, люцерна, конюшина, рапс.

Дикі медоноси – це липа, верба, клен, акація. Охоче збирають нектар бджоли й із плодових дерев і культур: абрикоса, яблуні, малини, аґрусу.
Властивості меду багато в чому залежать від його зрілості, умов зберігання та способів обробки. Для одержання якісного меду потрібно, щоб він дозрів у стільнику. Незрілий мед має підвищений уміст води, сахарози, низьку активність ферментів і меншу кількість вітамінів. Він швидко псується, закисає й має неприємний смак.

Досить висока вартість натурального меду робить його привабливим об’єктом фальсифікації. Найпоширеніші способи фальсифікації – підмішування цукру або сиропу в мед і продаж цукрового меду під виглядом натурального (цукровий мед одержують при згодовуванні бджолам цукрового сиропу). Фальсифікацією також уважається продаж штучного меду, отриманого із цукру без участі бджіл, який видається за натуральний. Відрізнити справжній мед від підробки іноді досить складно навіть фахівцеві, що вже казати про простих споживачів.

– Відповідно до стандарту, колір меду може бути від прозорого до темно-жовтого, – відзначає генеральний директор ДП «Харківстандартметрологія» Володимир Величко. – Залежить він в основному від пігментів, що містяться в нектарі. Так, білоакацієвий мед майже безбарвний, а гречаний, навпаки, темно-бурштиновий. Мед не повинен мати ознак шумування та механічних домішок. Не допускається в ньому й карамельний присмак, який може означати, що мед нагрівали. У лабораторії мед досліджують на вміст вологи, редукуючих речовин (глюкози і фруктози), а також визначають діастазне число (показник активності ферментів) і рівень гідроксиметилфурфуролу.
За словами нашого експерта, особливої уваги заслуговують два останні показники, які вказують на нагрівання та тривале зберігання меду.

– Як відомо, згодом натуральний мед кристалізується, тому деякі виробники розтоплюють мед попереднього врожаю, щоб продавати його рідким, видаючи за свіжий, – каже Володимир Величко. – Але при нагріванні меду вище 40 градусів у ньому збільшується рівень гідроксиметилфурфуролу, який є продуктом хімічного руйнування цукрів. Ці сполуки накопичуються в печінці людини, що призводить до порушення біохімічних процесів в організмі.

Крім цього, за словами фахівця, мед контролюється й на вміст антибіотиків, які іноді потрапляють в остаточний продукт унаслідок лікування ними бджіл.

Олександр Гречаний, матеріал з газети "Слобідський край" №137 від 16.11.2013