Вірші на війні: як боєць з харківської бригади на фронті повернувся до творчості

Історію бійця медіа «Слобідський край» розповіли у прикордонній бригаді «Сталевий кордон».

Вірші Ярослав почав писати ще в дитинстві, але це захоплення тривало не довго. Навчання, сім’я, робота та постійна метушня не давали творчого натхнення. Зараз усі свої вірші він записує у блокнот і залюбки ділиться ними з побратимами.

– Я знову почав писати, бо багато подій, багато людей – усе насичене, все невідоме для мене. І ось якось воно «вистрілило». Перший вірш, можливо, вийшов примітивний, сируватий, але від душі, – говорить Ярослав.

Він упевнений, що армія – це місце, де кожен може знайти себе та реалізуватися.

– Це війна країн, і воює вся країна. Тож вклад повинні робити всі – в міру сил та можливостей на тому місці, де вони зараз перебувають, бо говорити та діяти – різні речі. І чим швидше всі це зрозуміють, тим швидше буде наша перемога. У мене в одному з віршів є такі слова: «Ми відбудуємо все, ми вміємо це робити». Один з великих та непоправних наслідків війни – смерть, а решта – відбудувати будинки, мости й дороги – немає проблем, – зазначає прикордонник.

У кожному вірші Ярослава – згадки про війну і, звісно, мрії про перемогу. «Мрієм про радість загальну – ціль сьогодення всього», – так закінчується один з них.

Раніше ми писали про 28-річного Петра – штаб-сержанта і командира танка 3-ї окремої танкової Залізної бригади, що звільняла Харківську область. До повномасштабного вторгнення чоловік працював у Польщі й Німеччині.

Та про Сергія, який з перших днів повномасштабної війни добровільно пішов до війська. Спочатку був піхотинцем в одній з механізованих бригад, визволяв Херсонщину. Однак поранення похитнули здоров’я захисника, тож він вирішив перевестися в артилерію харківської 92-ї ОШБр.

А акож про Вадима з позивним «Хан» – військовослужбовця 120-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. Чоловік з перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем та став на захист держави.