З окупації – до війська: історія бійця з харківської бригади
Фото: 92 ОШБр
Владислав понад рік служить у піхоті 92-ї ОШБр. Чоловік родом з Херсонщини. Після кількох місяців окупації, не замислюючись, він став до строю, хоча до цього і не служив, проте після пережитого під гнітом «визволителів» іншого шляху для себе не бачив. За час служби набрався досвіду та передає його новобранцям.
Історію бійця пресслужба 92-ї ОШБр виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край».
Війну чоловік зустрів у Херсоні, після того, як місто почали обстрілювати, Владислав допомагав знайомим виїхати з населеного пункту. Батьки чоловіка жили у селі в Херсонській області, через мамин стан здоров’я він поїхав до батьків й там уже зустрів окупацію.
– Я бачив ізсередини цю всю картину ставлення окупаційних військ до мирного населення. У мого знайомого росіяни попросили цигарку, а хлопець спортсмен, він не курив, узагалі повернувся в село через батьків, і його просто розстріляли, бо він не зміг пригостити цигаркою окупаційні війська. Там і діти гинули. Тож я ще тоді, перебуваючи в окупації, ухвалив рішення, що коли виїду – піду воювати, – згадує чоловік.
За розподілом він потрапив до 92-ї ОШБр. Зараз Владислав командир штурмової роти.
– Дуже важливо, щоб у людини був «стержень», щоб він розумів, що він воїн. Наприклад, іде група з 6 людей, і я по собі знаю, що якщо з шести один починає боятися, то в інших п’яти буде паніка. Мені не зрозуміло, чому й досі деякі чоловіки не розуміють, що якщо вони зараз не прийдуть до армії, то окупанти прийдуть до них додому. На своєму прикладі можу сказати, що в тому селі, де я був в окупації, чоловіків не залишилося, бо всі вони пішли воювати. Я вважаю, що ми маємо забрати в росіян назад усі наші території. До цього ми йдемо й заради цього ми тут, – говорить Владислав.
Раніше ми писали про Олександра на псевдо «Художник» – офіцера 120-го окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. Творчого чоловіка війна зробила прагматичним, проте залишати військо він і не думає, бо найголовніше для нього — Перемога.
Та про «Механіка» – військовослужбовця 92-ї ОШБр. Раніше чоловік мав свою автомайстерню, але після того, як росія розпочала повномасштабне вторгнення, одразу вирішив, що буде захищати країну зі зброєю в руках.
А також про Олександра – колишнього командира взводу 3-ї окремої танкової Залізної бригади. Чоловік – сапер, у Харківській області він займався мінуванням доріг, по яких наступали росіяни. У січні минулого року чоловік отримав важке поранення. Це змусило чоловіка демобілізуватися з військової служби та пройти довготривале лікування.
