Перший обстріл Чугуєва: історія постраждалих мешканців «Авіатора»

«Відчиняю двері, а Зіна вся у крові»

Зранку 24 лютого 2022 року чугуївці прокинулися не від будильників, а від потужних вибухів. Мабуть, з кожного куточка міста було видно густий, чорний дим, який плавно розтікався небом. Тоді ворог ударив по Чугуївському аеродрому. У першу чергу вибух сколихнув жителів мікрорайону «Авіатор», адже він розташований за два кілометри від авіабази. Першими й постраждали жителі цих будинків.

– Прокинулась від того, що росіяни у всю силу бомбили аеродром. Виглянула у вікно, а там валить дим і дуже страшне зарево. Увесь будинок тремтить, ніби він з картону, – згадує перші години повномасштабної війни Зінаїда Губар, мешканка одного з постраждалих будинків на «Авіаторі».

Одразу після перших вибухів пані Зінаїді зателефонував син. Він сказав швидко збиратися та бігти з домівки. Жінка зі своїм чоловіком Віктором почали збори. Тоді вони не мали уяви, що наступний «прильот» припаде прямо у їх подвір’я.

– Віктор був у спальні, а я в залі. Я саме вже взувала чоботи, щоб тікати з дому… І тут як вибухне. Хвилею мене просто скинуло з дивана на підлогу. Пощастило, що на стіні в нас висів килим, його також скинуло, і він повністю накрив усю праву частину мого тіла, – розповідає Зінаїда Губар.

Зінаїда та Віктор Губар, Чугуїв.

Вікно, яке вилетіло від вибухової хвилі, впало на жінку. Скло вп’ялося в обличчя, руки та ноги. Вона почала кликати Віктора на допомогу, але він не відповідав.

– У той час я був у спальні, і від вибухів завалилася шафа, вона повністю закрила мені доступ до дверей, я почав її розбирати… Відчиняю двері, а Зіна вже стоїть уся в крові. Ми одразу почали рвати простирадло, щоб перев’язати рани та зупинити кровотечу. Я навіть не розумів, звідки йшла та кров, вона вся була поранена, – каже Віктор Губар.

Вже на вулиці подружжя побачило справжній кошмар. Будинки палали, на дорозі валялося скло, вибиті рами, двері. Усюди були поранені, багато диму, «швидких» та рятувальників.

– Під деревом біля будинку на колінах стояв та кричав нелюдським голосом наш сусід Ігор. Тоді вбило його 13-річного сина, який вигулював собаку. Медики вели нашу сусідку бабу Валю, яку просто викинуло з вікна, ще один чоловік стояв весь у крові. Тут було дуже багато постраждалих, – згадує той страшний день Зінаїда Губар.

Від лікаря до лікаря

Уся права частина тіла пані Зінаїди постраждала від скла та потужної вибухової хвилі. З 24 лютого і до сьогодні жінка бігає від лікаря до лікаря, сподіваючись відновити своє здоров’я.

– Усе обличчя та тіло були синіми від удару. На руці був зламаний палець, він був вивернутий в інший бік. Мені наклали гіпс, але потім виявилося, що палець не зрісся правильно. Провели операцію, знову його зламали, поставили спиці, але він все одно повноцінно не функціонує та болить, – каже Зінаїда Губар та показує, що палець притиснутий до інших, він не розгинається.

Так виглядала пані Зінаїда після обстрілу Чугуєва.

Від удару на правій нозі утворився синець, який не заживав та болів. Згодом пані Зінаїда вирішила звернутися до лікаря, щоб він подивився на гематому та допоміг її усунути. Виявилося, що від сильного удару на нозі перебило вену, вона висіла на одному кінчику. Жінку терміново прооперували. Утім біль досі дає про себе знати.

Зінаїда, розповідаючи свою історію, завжди підтирає хусткою око, з якого постійно тече сльоза. Це також наслідок російського удару.

– В око також потрапило скло. Я ходила до чугуївського лікаря, він прописав мені краплі та сказав, що воно заживе, інородне тіло обросте і все буде нормально. А якщо робити операцію – можна повністю втратити зір, – розповідає постраждала від вибухів.

Пів року жінка крапала око, але полегшення так і не відчула. Тоді пані Зінаїда, за порадою начальниці Чугуївської МВА Галини Мінаєвої, звернулася до лікаря у Харкові. Там спеціалісти порадили все ж таки зробити операцію.

– Але знову ж таки це гроші. Великі гроші. Наша знайома робила схожу операцію, вона обійшлася в 38 тисяч гривень. А де взяти такі гроші? Пішла до ще одного лікаря, він сказав, що порізана сітчатка, вона розходиться. Якщо розійдеться повністю – втрачу зір назавжди. Так воно і є, іноді зранку я взагалі нічого не бачу цим оком, – зазначає жінка.

Чергову операцію Зінаїді Губар провели на підборідді. Виявилося, що два місяці вона «носила» в ньому уламок скла. Зрозуміла, що щось не так, тільки коли стало боляче їсти, розмовляти та крутити головою.

– Лікар зробив знімок, показав, що там уламок. Це скло обросло шкірою, а я не знала. Відправили мене на стаціонар, але відмовилися його витягати. Сказали, що він встряв у гортань, поруч артерія – один неправильний рух, і мене більше не буде, – ділиться постраждала.

Так жінка і мучилася з цією проблемою, поки не звернулася до ще одного лікаря – Миколи Кривошеєва. Він став рятівником для неї, адже ризикнув провести операцію.

– Він спитав мене, а чи не боюся я цієї операції. Я відповіла, що мені вже все одно, що так я пропала, що так. І от він зробив акуратні надрізи, витяг скло. Воно виявилося сантиметри чотири завдовшки. Зараз, звісно, краще почуваюся, але голову нагору підіймати важко, – каже Зінаїда Губар.

Скло, яке витягли з підборіддя Зінаїди Губар.

Усі гроші, які є в родини, наразі йдуть на лікування. Кожна операція та огляд коштують чималих сум. Навіть коли пані Зінаїду на початку війни привезли в Полтаву та оформили як переселенку – гроші все одно довелося платити. Так близько 10 тисяч гривень пішло на операцію руки, ще понад 30 тисяч – на операцію на нозі та подальшу реабілітацію.

– І ось це таке покарання мені від цього «дяді володі». Хай його Бог покарає. Я нікому нічого погано не зробила, жила собі, як усі люди. А він у перший день повномасштабної війни мені зробив отаке. Скільки я всього перенесла, – каже жінка і вже не стримує сльоз та емоцій.

Віктор Губар тим часом ділиться, що після обстрілу сім’я хотіла поїхати у село під Печенігами. Вони сподівалися, що там буде спокійніше.

– Але на дамбі нас одразу розвернули, сказали, що тут будуть стріляти. І це добре, бо ми б опинилися в окупації. Зіна б не витримала цього, – каже чоловік.

Будинки відновлять

Від обстрілу «Авіатора» була пошкоджена і квартира сім’ї Губар. Наразі вони живуть неподалік від своєї домівки, в орендованому житлі. Пані Зінаїда, попри свої поранення, намагається привести рідну домівку до ладу. Підправила кирпичами та заштукатурила стіни, замінила плитку на кухні.

– Усі меблі довелося викинути, вони поламані. Посуд, телевізор – розбилися. Килими боюся навіть чіпати, вони всі у крові, нагадують той страшний день, – ділиться Зінаїда Губар.

З весни цього року будинки на 150 квартир, які постраждали від «прильоту» на мікрорайоні «Авіатор», відновлюють. Люди тут не живуть.

– Сьогодні вже відремонтовані балкони, покрівля, замінюються інженерні комунікації. Одна стіна будинку буде повністю демонтована, – розповідає начальниця Чугуївської МВА Галина Мінаєва.

Також у будинках зробили конструкцію для укріплення перекриттів, щоб будівля не завалилася. Після того, як закінчаться роботи з встановлення нових стін, почнуться оздоблювальні роботи у квартирах.

– Люди задоволені тим, що їм є куди повертатися. Тому ми для себе такі завдання поставили, що до початку опалювального сезону мають ці будинки бути готовими, – зазначає Галина Мінаєва.

Зінаїда Губар досі не змогла провести операцію на оці, для їхньої родини це непідйомна сума. «Слобідський край» просить максимальної участі та репосту, щоб допомогти жінці відновити зір. Кожна ваша гривня може допомогти: 5168 7451 1316 2298.

Нагадаємо, у місті Чугуїв Харківської області в одному з укриттів проводили випускні та свята, воно може вмістити до 100 осіб. 

А раніше для дітей з Чугуєва влаштували піратську вечірку. Також ми розповідали про укриття під багатоквартирним будинком у Чугуєві, яке створили активні мешканці ОСББ "Ельдорадо-130“.