За крок від ворога: як Донецька громада пережила перші місяці війни та загрозу окупації

Військові рф неодноразово намагалися зайти у Пришибський старостинський округ, але жоден населений пункт Донецької громади не перебував під ворожою окупацією. Українські бійці відбивали всі атаки ворога, тоді рашисти йшли у селище Вербівка і стояли там. Донецький селищний голова Анатолій Наздрачов розповідає, що своїми очима бачив, як окупанти «завітали» ще в один населений пункт громади.

– Я приїхав у П’ятигірське, бачу їде український БТР. На ньому сидять чоловіки та питають мене: «Дядька, прівєт! А чо магазін закрит?». Я кажу: «Так, зачинений». А вони відповідають: «Ех, плоха». Я ще так звернув увагу на це «чо». БТР розвертається, а на ньому намальована «зетка». Було страшно, утім для них це селище не мало ніякого інтересу, – розповідає про зустріч з ворогом Анатолій Наздрачов.

«Зацікавленість» окупанти проявили до Пришибського старостинського округу: він постраждав найбільше. За словами очільника Донецької ОТГ, понад 60 % будинків там розбито мінометними обстрілами та градами. Значно постраждала будівля сільської ради Пришиба, в неї були прямі влучання снарядів. Наразі вона повністю не придатна для роботи.

– Пошкоджена школа, по ній було пряме попадання з танка. Покрівлі, стіни всі побиті уламками. Ці проблеми ми закриваємо і по цей день. Також градами обстрілювалися Серафимівський та Андріївський старостинські округи. Та і центральна садиба значно постраждала, – зазначає Анатолій Наздрачов.

За його словами, не було такого населеного пункту, куди б не прилетів російський боєприпас. Ворожа ракета С-300 влучила навіть у найвіддаленіший Шебелинський старостинський округ. Тоді вона розбила сільгоспгосподарство, також постраждала ремонтна база.

Суттєвих пошкоджень під час активних бойових дій зазнали й заклади культури Донецької громади. Наразі селищна рада намагається максимально врятувати їх, закриваючи пошкоджені та вибиті вікна, вітражі та двері.

– На превеликий жаль, у нас сильно постраждав П’ятигірський палац культури. Він був одним з найбільших у Харківській області. На сьогодні за кошти місцевого бюджету частково закуплені та здійснюються закупки матеріалів для усунення наслідків цих пошкоджень, – зауважує Донецький селищний голова.

Незначних руйнувань зазнали заклади охорони здоров’я, уламки побили стіни та вікна. За словами Анатолія Наздрачова, наразі всі ці пошкодження вже закриті, і медичні заклади повністю функціонують.

– На жаль, у нас немає експертів, які б порахували збитки, завдані громаді окупантом. Але це дуже велика сума, особливо за нинішнім курсом. Я навіть не уявляю, як і що далі робити з цими руйнуваннями. Але в нас створені спеціальні бригади, які відновлюють усі пошкодження, – каже голова громади.

За час повномасштабного вторгнення у Пришибі загинуло троє людей, ще троє загиблих у Донці. Окрім того, було чимало поранених.

«Гра в кота й мишку з окупантом»

За весь цей час вторгнення рф в Україну окупанти чимало разів намагалися і продовжують намагатися залишити українців без світла, газу та води. Не була винятком і ситуація в Донецькій громаді. Як розповідає Анатолій Наздрачов, найбільші проблеми були саме з електрикою.

– По відновленню енергопостачання в населених пунктах громади працювали ЖЕКівські електрики. Хоча це взагалі не їх територія роботи. Наші мешканці активно долучилися до ремонту. Люди власноруч установили дерев’яні опори, щоб натягнути провід через річку, це близько 700 метрів. Найстрашнішими були не РСЗВ, танки та інші удари, а авіанальоти. В один і той самий час кожного дня летів літак і лупасив те місце, де ми тільки-но вдень усе відновлювали. Це була мов гра в кота й мишку з окупантом. Але ми пройшли через це, і наразі все добре, умовно кажучи, – зазначає очільник Донецької ОТГ.

Також на початку війни в громаді дуже сильно постраждав газопровід. На місці одразу було створено штаб, який вирішував питання з трубами високого і середнього тиску газопостачання.

– Кожного ранку о 6:00 ми збиралися з працівниками, керівниками «Нафтогазу» та думали, як відновити всі пошкодження. Військові та поліція допомагали в охороні та супроводі до місця аварії, ремонтники все заварювали. Такі потужні підриви газопроводів були в районі сіл Мілова та Пришиб, – розповідає Анатолій Наздрачов.

За його словами, пошкодження побутового характеру газівники усували самостійно. Часто працівники шукали підмогу серед місцевого населення, тих, хто вміє зварювати труби. Наразі в Донецькій громаді немає проблем з електро-, газо- та водопостачанням.

– На той випадок, якщо ми будемо без світла, ми намагаємося придбати генератор великої потужності для свердловин. Для того, аби хоча б тимчасово давати воду людям. Думаю, в нас усе вийде, – зазначає очільник Донецької ОТГ.

Гуманітарний хаб

З 24 лютого магазини Донецької громади були пусті: люди в паніці викупали продукти. Після цього всі магазини закрилися. Банківська система також не працювала. Тоді в громаді було прийнято рішення підтримати приватний бізнес.

– Ми вирішили допомоги бізнесу, почали надавати транспорт, заправляли його, просили відкрити магазини. Зверталися до місцевих підприємств, аби вони привозили товар у громаду. І люди нам повірили, почали знову крутитися, магазини відновили роботу. З хлібом були проблеми, як і всюди на той час. Доводилося закуповувати його та продавати за собівартістю. Не віриться, що ми через це пройшли, – ділиться Донецький селищний голова.

Згодом, за рішенням начальника Харківської ОВА Олега Синєгубова, Донецька громада стала гуманітарним хабом. У самому Донці була перевалкова база, куди доставлялася, фасувалася та збиралася гуманітарна допомога.

– Тут працював штаб зі спеціалістами та начальником Ізюмської РВА Степаном Масельським. Гуманітарну допомогу для окупованих територій розподіляли в нас. Тут був транспорт, волонтери. Везли її всіма можливими та неможливими шляхами, польовими дорогами. Коли наші бійці звільняли територію, туди одразу перекидалася «гуманітарка», – розповідає про будні Донецької громади Анатолій Наздрачов.

Усю можливу підтримку Донецька громада надавала і військовим. Кожного тижня в ТГ набирають до 20 людей, які здають кров для поранених бійців. Селищний голова зазначає, що охочих стати донорами нескінченна кількість. Також у громаді розростався місцевий волонтерський рух. Жінки плели маскувальні сітки, освітяни купували та збирали одяг для місцевих мешканців, переселенців, військових та людей з деокупованих територій.

– Ми збирали амуніцію для військових. Усе, що вони просили, ми намагалися знайти – одяг, засоби гігієни, шкарпетки, спідню білизну, солодощі. У нас було розташовано три польові госпіталі, коли був контрнаступ на Ізюм та Балаклію. Було багато поранених. Наші люди включилися на повну, несли для військових питну воду, спортивні костюми, футболки. Ми в селищній раді збирали кошти та купували все необхідне. Військові були задоволені, це нас мотивувало робити більше, – зауважує Анатолій Наздрачов.

З гуманітарною допомогою Донецькій громаді допомагали Харківська ОВА, Червоний Хрест та міжнародні організації. За словами очільника громади, дуже тяжко було з «гуманітаркою» на початку війни.

– Особливо важко було допомогти Куньєвській, Балаклійській та Ізюмській громадам, коли їх зайняли рашисти. Пам’ятаю, як ми передавали ліки онкохворим через російські блокпости у бік Савинець. Волонтери везли вантаж, зверху лежала упаковка ліків. В Україні вона продається у вільному доступі. А там, у рашистів, їх начебто використовують як наркотики. І от наших волонтерів через ці ліки окупанти тримали у підвалах. Потім розібралися, що вони дійсно потрібні онкохворим, і відпустили. Дійшло до того, що деякі диванні експерти писали: «Наздрачов підкидує наркотики». Наразі з цією ситуацією ми розібралися, але я б хотів поглянути в очі цій людині, що вигадала таку маячню, – ділиться Анатолій Наздрачов.

Опікувалися іншими громадами

До початку повномасштабного вторгнення в Донецькій громаді проживало до 30 тисяч людей. На початку війни з ОТГ проводили масові евакуації населення. Автобуси везли людей у Первомайський, а далі залізницею на захід України.

– Також ми займалися евакуацією Асіївського дитячого будинку. Сам не знаю, яким дивом нам удалося вивезти звідти дітей. На сьогодні, після деокупації сусідніх громад, у нас живе близько 22 тисяч людей. Наразі ми спостерігаємо приплив людей, але, чи будуть вони виїжджати знову, незрозуміло, – зазначає очільник Донецької ОТГ.

За словами Анатолія Наздрачова, найбільше його турбує Пришибський старостинський округ, адже там сильно пошкоджені будинки, і зимівля людей під знаком питання.

Окрім місцевого населення, в громаді проживає 4 тисячі 300 внутрішньо переміщених осіб. Вони розміщені в гуртожитках та квартирах. Більшість ВПО перемістилися в Донецьку громаду із сусідніх Балаклійської, Савинської та Ізюмської громад.

– Мілова, Гусарівка, Асіївка – весь цей бік Балаклійщини перемістився до нас. Був такий час, коли я йду вулицею і не бачу жодного знайомого обличчя. Так багато в нас було вимушених переселенців, – розповідає Донецький селищний голова Анатолій Наздрачов.

Громада не тільки приймала внутрішньо переміщених осіб. На початку війни населені пункти Балаклійської ТГ буквально доводилося брати під свою опіку.

– Мілова, Асіївка – ми з ними ділилися всім, чим могли, особливо «гуманітаркою». Допомагали відновлювати енергопостачання. Я вже порахував, що це мої люди. А вони прийняли мене за свого, бо почали жалітися, що я недоробляю, – сміється очільник Донецької громади.

Анатолій Наздрачов вважає, що до його громади буде ще наплив переселенців. Наразі йде підготовка до приймання нових гостей із сусідніх населених пунктів.

– Слобожанське (колишнє Комсомольське), там були удари по електростанції. Я боюся, що там і досі немає опалення, і люди поїдуть до нас, у Донець. Тому ми готові зустріти гостей, якщо буде така необхідність, – зазначає голова громади.

Поштарки у бронежилетах

Особливої уваги в Донецькій громаді заслуговують поштарки. Анатолій Наздрачов розповідає, що в громаді максимальна затримка пенсії була в один місяць. Зокрема, затримки були в П’ятигірському та Пришибському старостинських округах. Очільник громади пояснює, що вони були зумовлені тим, що база Укрпошти залишилась у Балаклії, і відновити її одразу не було можливості.

– Дівчатам-поштаркам я б просто пам’ятники поставив. Попри обстріли, вони одягали бронежилети, які самі просили у військових. Самі зустрічали інкасацію. Коли їх питали, чи не страшно, вони казали: «Бабусі також їсти хочуть». Це справжні героїні, – зауважує Донецький селищний голова.

Грошова допомога від громади

Нещодавно в Донецькій громаді прийняли програму надання одноразової матеріальної допомоги власникам зруйнованих та пошкоджених домівок. Місцеві мешканці, чиї будинки були пошкоджені під час ворожих обстрілів, отримують допомогу у вигляді будівельних матеріалів. Так громада допомагає людям закривати побиті вікна та ремонтувати дахи.

А от грошову допомогу від селищної ради будуть видавати в розмірі 30 тисяч гривень, якщо зруйноване житло не придатне для проживання (понад 50 % житла зруйновано). Отримати 20 тисяч гривень зможуть мешканці, чиє житло зазнало значних пошкоджень – вибиті вікна, двері, пошкоджена покрівля, частково пошкоджений фасад або опорні стіни.

– Я розумію, що це невеликі гроші. Але ми робимо все, що можемо, аби допомогти нашим жителям. Ці кошти будуть виділені, незважаючи на допомогу, яку мешканці можуть отримати від держави та міжнародних організацій, – зазначає Анатолій Наздрачов.

Для отримання одноразової матеріальної допомоги жителі громади мають звернутися до загального відділу Донецької селищної ради або написати на електронну пошту.

Відновлюють життєдіяльність

Наразі у Донецькій громаді працюють усі магазини та банківські установи. В Андріївському старостинському окрузі планують установити нові банкомати. А з 15 листопада запустили рух безплатного соціального автобуса між населеними пунктами громади.

– На превеликий жаль, автопарк, що був у Балаклії, розгромлено. Але нам пішли назустріч та виділили автобус. Хотілось би, щоб електричка зупинялася в районі цементного заводу, але там дуже багато вибухонебезпечних предметів. Я боюсь, що люди підуть стежками через поля додому і можуть натрапити на ці предмети. Тож поки що електрички відкладаємо, але запускаємо альтернативу у вигляді соціального автобуса, – говорить очільник Донецької громади Анатолій Наздрачов.

До зими готові

Наразі Донецька громада готова до опалювального сезону. Анатолій Наздрачов каже, що великим плюсом є те, що тут немає централізованого опалення.

– Там, де приватний сектор, це більше селище Андріївка, там індивідуальне опалення, будинки газифіковані. А в тих, що негазифіковані, за постановою Кабміну ми проводимо роботи, акти обстеження і збираємо матеріали на завезення дров. Багатоповерхівки в нас також переведені на індивідуальне опалення. Загалом, якщо буде світло – проблем не буде, – зазначає Донецький селищний голова.

До того ж жителі громади й самостійно готуються до зими, бо розуміють, що вона буде важкою. Очільник громади говорить, що мешканці самі закуповують генератори, аби опалювати своє житло та мати воду.

Чи можна повернутися

Донецька громада була створена однією з останніх. Як розповідає Анатолій Наздрачов, на цей рік у них було багато планів. Зокрема, у населених пунктах громади мали зробити повний капітальний ремонт доріг, також планувалося встановити зону відпочинку у вигляді сухого фонтана.

– Плани були великі, але зараз… Хотілось би, щоб закінчилася війна. Скиглити сьогодні не можна і казати, що щось погано. Є набагато гірші ситуації в інших громадах, тож переживемо, – говорить очільник Донецької ОТГ.

Повертатися в Донецьку громаду чи ні – вибір кожного окремого мешканця. Утім, за словами селищного голови, мамам з малечею краще перечекати зиму в безпечніших місцях.

– Звісно, ми чекаємо на наших людей, будемо раді побачити знайомі обличчя. Скажу так, люди старшого покоління дуже хочуть повернутися додому. Але ті, в кого 100 % усе розбито, були прямі попадання в будинки – вони не повернуться. Донець – будь ласка, повертайтеся, Андріївка – так само чекаємо на повернення, П’ятигірське – також. А Пришибський старостинський округ 50 на 50, будемо дивитися на пошкодження. В цілому, якщо з маленькими дітьми, то краще пересидіти якомога далі звідси, – зауважує Анатолій Наздрачов.