Життя після евакуації: як куп’янчанин допомагає землякам, які втекли з окупації

Для куп’янчан працює окрема гуманітарна програма від Сергія Овсяннікова. Ще на початку широкомасштабного вторгнення чоловік разом з іншими активістами створив волонтерський логістичний центр ХАБ «Вокзал», який сьогодні надає гуманітарну допомогу мешканцям Харківщини.

Допомога самим волонтерам

 Сергій Овсянніков розповідає, що ідея ХАБу – допомога самим волонтерам. У перші дні війни їхній центр надавав логістичні послуги колегам.

– Тоді йшло дуже багато гуманітарних вантажів з різних міст, країн. У волонтерів Харкова та області було замало робочих рук для розвантаження потягів. Крім того, через комендантську годину були проблеми з отриманням вантажів, адже потяги продовжували курсувати цілодобово, – говорить Сергій Овсянніков.

Тому активіст разом з іншими засновниками ХАБу Максимом Зеленським, Миколою Благовестовим і Яною Білецькою організували цілодобове чергування на залізничному вокзалі для розвантажування потягів та зберігання волонтерських вантажів у режимі 24/7. За словами Овсяннікова, до процесу вдалося залучити більше 40 волонтерів. Таким чином не порушувався графік руху на залізниці, а волонтерські організації Харкова і області після закінчення комендантської години могли отримати гуманітарні вантажі та розвозити їх людям.

У подальшому команда ХАБу «Вокзал» і сама долучилася до співпраці з громадами області.

– Опрацьовували в основному колективні замовлення, які надходили зі всіх громад області, як окупованих, так і з населених пунктів у зоні бойових дій. Від керівників громад, старост, інших волонтерських центрів області, – зазначає волонтер.

Допомогу від ХАБу «Вокзал» почали отримувати жителі Височанської, Вільхівської, Безлюдівської, Роганської, Богодухівської, Дергачівської, Куп’янської, Курилівської, Дворічанської, Зміївської, Золочівської, Слобожанської, Нововодолазької, Новопокровської, Печенізької, Донецької, Малоданилівської, Малинівської, Південноміської, Мереф’янської та Чугуївської громад.

Сергій Овсянніков та його колеги Микола Благовестов, Яна Білецька в мирному житті реалізовували багато соціальних гуманітарних проєктів, займалися молодіжною політикою. Тож з родом занять у часи війни визначилися без вагань.

Особливу увагу приділяють сім’ям з дітьми.

– Важко всім, однак люди пенсійного віку мають гарантію від держави у вигляді пенсії. Молодь та люди середнього віку, втративши через війну роботу, залишаються без стабільних надходжень. А якщо в родині є ще й маленькі діти, то і взагалі допомоги небайдужих вони потребують у першу чергу, – впевнений Сергій.

«Своїх ми не залишаємо»

 У рамках роботи ХАБу «Вокзал» куп’янчанин Сергій Овсянніков реалізовує власну ініціативу допомоги людям, які через військові дії виїхали з Куп’янська.

– Моя мета – не тільки допомогти землякам матеріально, а й спонукати їх до евакуації. Куп’янськ має знову стати українським, однак цивільне населення не повинно ризикувати своїм життям, перебуваючи там. Об’єднуючись на підконтрольній території України, ми маємо довести людям, які не наважуються виїжджати, – в чужому краї вони не залишаться сам на сам зі своїми проблемами. Є волонтери, є такі ж куп’янчани, які покинули свої домівки та завжди готові прийти на допомогу ближньому, – говорить Сергій та зазначає, що людина з куп’янською реєстрацією може отримати гуманітарну допомогу незалежно від місця, де зупинилась. – Гуманітарні посилки куп’янчанам відправляємо Новою поштою у будь-який куточок України.

Протягом літа ХАБ «Вокзал» отримав 360 заявок від куп’янчан та їх сусідів з навколишніх населених пунктів, 300 з яких уже виконано.

Більше двох тонн продуктів харчування та засобів гігієни отримали ті, хто звернувся та заповнив заявку, зразок якої Сергій Овсянніков розмістив на власних сторінках у соціальних мережах. У перерахунку на гривні пакет гуманітарної допомоги залежно від кількості людей у сім’ї збирається на суму в середньому 500 гривень.

– Навесні та на початку літа була ще можливість доставляти продукти харчування, засоби гігієни та ліки й на окуповані території. Наразі допомагаємо тільки тим, хто виїхав, – констатує чоловік.

Водночас він зазначає, що кількість заявок тільки збільшується. Куп’янчани спілкуються між собою в соцмережах, тому інформація розповсюджується швидко. За словами волонтера, більше допомоги потребують ті, які евакуювалися пішки через дамбу. Адже в сумки багато не покладеш. Люди їхали в літньому одязі. Осіннє похолодання на вулиці – це вже додаткові витрати для переселенців. Тож волонтери допомагають їм харчами, предметами особистої гігієни та побутової хімії, щоб хоча б на це земляки не витрачались.

– Активно працюю над тим, щоб забезпечити від нас щомісячну допомогу, – розповідає Сергій Овсянніков та зауважує, що проблеми з’являються і в самих волонтерів. – Через тривалі бойові дії в Україні більшість благодійників та надавачів гуманітарної допомоги виснажилася як морально, так і матеріально. Зменшується кількість гуманітарних вантажів з-за кордону, а кількість замовлень від осіб, що потребують допомоги, навпаки, збільшується.

Волонтерам стає складніше знайти товари, які насамперед потребують переселенці. Тому працюють з виїздами до інших областей України. Так, наприкінці серпня – початку вересня команді ХАБу «Вокзал» удалося відправити 10 палет підгузків вартістю понад 600 тисяч гривень зі Львівщини на рідну Харківщину.

– Та, незважаючи на складнощі, своїх ми не залишаємо, – запевняє волонтер-куп’янчанин Сергій Овсянніков.

«Дорога життя» коштує близько 1000 гривень

 Залізничного сполучення з окупованим Куп’янськом немає. Автошляхами через росію та білорусь до країн Балтії та Польщі можна проїхати на власному авто, проте це занадто дорого та небезпечно. Єдиний «неформальний» коридор – це виїзд через Печенізьку дамбу. Така евакуація зазвичай коштує до 1000 гривень з людини – залежно від вартості проїзду на авто з Куп’янська до Печенігів. На дамбі близько трьох кілометрів доводиться йти пішки.

А вже з української сторони людей зустрічають волонтери, безкоштовно доставляють до Харкова, годують обідами. Все відбувається так швидко й оперативно, що люди навіть не встигають подякувати волонтерам. Тому вже на підконтрольній території розшукують їх у соціальних мережах. А звернутися по допомогу, як відомо, краще до своїх.

11 блокпостів окупантів

 Світлана виїжджала з Куп’янська сама з трьома дітьми. Говорить, що, як тільки почула про відкриття шляху для евакуації, відразу вирішила їхати.

– Важко було знайти контакти перевізника, щоб дістатися до Печенігів, бо ні Інтернету, ні зв’язку на окупованій території немає, – згадує жінка.

Тож, опитавши сусідів та знайомих, Світлана знайшла таксиста, який погодився вивезти їх до Печенігів. З виїздом не зволікала, бо дуже переживала за дітей.

– Спочатку продуктів у магазинах було обмаль. А потім, коли вже навезли з росії, ціни дуже кусалися. На закупівлю в основному виїжджали до Старобільська. Там купували ліки і предмети особистої гігієни. Значно зросла ціна на дитячі памперси. Для молодшої доньки їх купували по 1050 гривень за пачку, в мирний час аналогічна коштувала 300 гривень, – говорить Світлана.

Жінка розповідає, що на шляху від Куп’янська до Печенігів проїхали 11 російських блокпостів. І лише на одному окупанти зглянулися на однорічну дитину і пропустили без черги. На всіх інших довелося проходити повну процедуру огляду, починаючи з документів та особистих речей і закінчуючи перевіркою інформації в мобільних телефонах.

– Лише на українській території зітхнула з полегшенням. Далі наш шлях супроводжували волонтери, які й допомогли виїхати до Кременчука, – розповідає куп’янчанка.

На новому місці молода мама також вирішила звернутися по допомогу до волонтерів. В Інтернеті знайшла місцеву волонтерську групу, де їй і підказали контакт Сергія Овсяннікова. Сформувала заявку зі своїми контактами і написала в особисте повідомлення.

– Через два дні волонтер передзвонив, уточнив вік моїх дітей та чого вони потребують насамперед. А ще через три дні ми отримали Новою поштою посилку, – зазначає переселенка.

Світлана говорить, що раніше не була знайома із Сергієм. Та, отримавши посилку, була приємно вражена. Здалося, що її збирала рідна людина.

– Там було різноманітне дитяче харчування – пюре, печиво, соки. Отримали й такі потрібні крупи та консерви. Засоби особистої гігієни, як для дітей, так і для дорослих, – каже куп’янчанка.

Жінка розповідає, що таку допомогу отримало багато куп’янчан, які зупинилися в Кременчуці. Особисто вона порадила своєму брату замовити посилку для його доньки, якій 3,5 року. Пройшло лише декілька днів з моменту замовлення – і малеча вже раділа ласощам.

– Діти щасливі, а ми поряд з ними спокійніші, – завдячує волонтерам Світлана.

«Відправила замовлення через Вайбер»

 8 серпня виїхала з Куп’янська і Тетяна. Вона з 14-річною донькою та хворим батьком також евакуювалися через Печеніги. Говорить, що, перебуваючи в окупації, щодня чекали на визволення. Та коли окупанти почали вже складати якісь незрозумілі реєстри, жахати російськими програмами в школі, жінка вирішила виїхати. Зібравши найнеобхідніше в дорожні сумки, родина вирушила до родичів у Дніпро.

Контакт Сергія Овсяннікова Тетяна знайшла в Фейсбуці. З його дописів стало зрозуміло, що це волонтер, який допомагає куп’янчанам. Вирішила спробувати й собі звернутися до нього.

– Відправила замовлення через Вайбер. Через два дні Сергій передзвонив, запитав, що потрібно моїй родині, і просив підтвердити куп’янську реєстрацію. Ще через декілька днів надійшла посилка, яка була дуже доречною для нашої родини. Предмети гігієни, зубні щітки, крупи та консерви – це ті товари, які потребує родина, опинившись на новому місці, – говорить Тетяна.

«Присутність окупантів була нестерпною»

Лариса виїхала із села Петропавлівка Куп’янського району 18 липня. Сумує, що на сусідів довелося залишити дім та господарство, однак витримати присутність окупантів у рідному краї жінка не змогла. Їхала через Печеніги сама, бо син служить у ЗСУ, а чоловік працює далекобійником і до початку війни не встиг повернутися на Куп’янщину.

– Чотири місяці зі мною перебувала родина доньки. Та коли ситуація в наших краях стала погіршуватися, діти виїхали на своєму авто через росію та Європу. До рідного Харкова їхали майже тиждень. Для мене ж залишатися самій у Петропавлівці стало зовсім нестерпно. Я схудла, бо зовсім втратила апетит. Не могла дочекатися зустрічі зі своєю родиною. І от ми вже разом, і це найбільше щастя. Для нашої родини стала в пригоді гуманітарна допомога від Сергія Овсяннікова. Його контакт мені підказали в куп’янських групах. І вже отримавши посилку, я дізналася, що він також з Куп’янська і допомагає своїм землякам. Тому тепер і я ділюся його контактами з тими знайомими, які виїхали і потребують допомоги, – ділиться Лариса.

«На пошті сказали, що відправник усе оплатив»

 Жителька Дворічної Лілія виїжджала через Печенізьку дамбу разом з 15-річним сином. Брали із собою тільки найнеобхідніші речі, тож поспішили звернутися по допомогу до волонтерів. Заповнюючи заявку для Сергія Овсяннікова, жінка чесно написала, що вона з Дворічної. А отримавши велику посилку із замовленими крупами, продуктами харчування та побутовою хімією, не змогла втримати сліз. У посилці їм надійшли ще й нові рушники, які так необхідні в облаштуванні на новому місці. Історію Лілії нам розповіла її сестра Світлана, яка довгий час не піддавалася на вмовляння родички відправити заявку й для своєї родини.

 – Довго вагалася, чесно кажучи, трохи й соромилася просити про допомогу, – зізнається куп’янчанка Світлана. – Виїжджала з Куп’янська зі своєю родиною на власному авто ще на початку березня. Тож і речей намагалися взяти із собою по максимуму. На роботі платили, хоч і невеликі гроші, але дві третини окладу – як і має бути на простої. Думала, нехай волонтери допомагають тим, хто більше за мене потребує допомоги. Та час плине, і все важче на новому місці сплачувати за найм житла, а поточні витрати стали більшими. Тож прислухалася до порад сестри і наважилася зробити замовлення й для своєї родини. Отримавши посилку з продуктами харчування, була приємно вражена, що навіть сплачувати за доставку не потрібно. Оператор повідомив, що все оплачено відправником.

Наслідки російської пропаганди

Усі наші співрозмовниці зізнаються – щотижня з нетерпінням чекають хоча б маленьких вісточок з рідної Куп’янщини. Почувши ж рідні голоси, дещо розчаровуються, бо розуміють, що російська пропаганда на окупованих територіях працює на повну.

Дехто зі знайомих уже вийшов на роботу і не вірить, що рідні краї будуть звільняти від окупантів. Свідченням тому є й зменшення кількості тих, хто виїжджає.

Якщо в травні-червні через Печенізьку дамбу виїжджало щопонеділка до двох тисяч людей, то в липні-серпні кількість тих, хто евакуювався, складала до однієї тисячі щотижня.

Жінки впевнені, що в ніякому разі не можна дозволити землякам втратити віру. І можливо, саме волонтерська підтримка допоможе ще комусь зважитися на евакуацію. Саме пакунки гуманітарної допомоги від волонтерів є тими камінчиками, з яких будується одна спільна перемога.

А волонтер Сергій Овсянніков дякує за допомогу партнерам-благодійникам та меценатам. Завдяки співпраці з компанією Нова пошта за програмою Nova Poshta Humanitarian допомогу вдається надсилати безкоштовно. Гуманітарні вантажі ХАБ «Вокзал» отримує від Харківської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, громад Києва, Львова, Тернополя, Червонограда, Монастирища (Черкаська область), Кобиляків (Полтавська область), ГО «Майдан Стрийщини», Олександра Абрамова та церкви «Нове життя» (м. Київ), МК «М’ясний», міжнародних партнерів волонтерської групи з Німеччини – Ukrainians in Karlsruhe, від фондів Лікарі без кордонів/Médecins Sans Frontières, Emerland, Blue/Yellow for Ukraine, компанії Zurich, «Samaritan’s Purse» та багатьох інших.

Довідка «СК»

ХАБ «Вокзал» – це волонтерське об’єднання, яке створено для надання гуманітарної допомоги мешканцям громад Харківської області, а також для надання логістичних послуг волонтерським організаціям та ініціативам на Південній залізниці м. Харкова.

Засновниками центру є БФ «ВолЮА» – М. Зеленський, ГО «Асоціація молодіжних лідерів України» – М. Благовестов, ГО «Куп’янськ – наш рідний дім» – С. Овсянніков, ГО «Здорова нація – майбутнє України» – Я. Білецька, БФ «Золотий Пегас».

•  Для отримання гуманітарної допомоги для громад Харківської області необхідно заповнити гугл-форму за посиланням

https://forms.gle/WywemHE2ZzpBGzwJ9

• Години роботи – цілодобово
• Координатори ХАБу «Вокзал» – Микола Благовестов, Сергій Овсянніков, Яна Білецька