У розбомбленому селі на Харківщині з’явилася своя Олена Зеленська
Старовинна невелика Яковлівка (усього 600 людей) не мала поруч ні військової частини, ні стратегічних об’єктів. Це звичайне мальовниче село з фермою, школою та клубом. З визначних об’єктів тут, мабуть, тільки дерев’яна церква, побудована у 2007 році. Але саме Яковлівку жорстоко бомбардували окупанти ввечері 2 березня. Тоді загинуло чотири людини, було поранено – 11, і більшість будинків зруйнована.
– Усе почалося з 10:30 вечора. Люди ще не спали, і це добре, інакше жертв могло бути більше, – згадує Антон Зеленський. – Я був у друга. Почули свист, а потім удари: бум, бум... посипалися вікна... Ми вискочили в коридор... Після першого удару зателефонував Олені – жива... Трохи заспокоївся. Потім після кожного удару телефонував. Пізніше вночі всі перебралися до підвалу клубу. Вранці вийшли – і побачили, що ці тварюки зробили: тут димить, там горить, вирви по 8 метрів… Страшно було. Яковлівку, по суті, зрівняли із землею.
Антон розповів, що знайомі вони з Оленою давно, але зустрічатися почали з Нового року. Хлопець говорить, що саме війна підштовхнула його до серйозного кроку – освідчення коханій. Він планував зробити це 8 березня, навіть знайшов обручку, але все вийшло інакше.
– Я не думала про весілля, – говорить Олена. – Але Антон проявив себе як справжній чоловік. Я відчула, що означає бути «за чоловіком». Війна допомогла нам обом зрозуміти, що, якщо ми хочемо бути разом, не можна відкладати: ніякого «завтра» може просто не бути, навіть більше – ми не знаємо, що буде з нами через 10 хвилин.
Читайте також: Життя продовжується: у Близнюківській громаді народилася дитина
Разом з найближчими родичами Антон та Олена вирішили евакуюватися. 10 днів вони провели в селі за 50 кілометрів від Яковлівки, а потім повернулись і почали готуватися до весілля.
– Ми почали шукати, де зараз можна зареєструвати шлюб. У Мерефі на той час не працювала база даних, сказали приїхати наступного тижня, – розповідає Олена. – Нам запропонували їхати до Полтави. А потім випадково дізналися, що є можливість зареєструвати шлюб у Пісочині. Ми зателефонували туди, нам сказали: приїжджайте, в порядку живої черги розписуємо.
Антон вважає, що їм дуже пощастило. Молодята, які укладали шлюб до них, розповіли, що приїхали вдруге, адже першого разу не було бланків. А Олена додає, що все це – не просто так, бо шлюб вона брали на велике церковне свято – Теплого Олексія.
Олена та Антон до Пісочина приїхали одягнені скромно, але вдома Олена (дівчатка такі дівчатка, хоч і війна) все ж таки одягла і довгу білу сукню, і фату; де все це знайшла свекруха – невідомо, вона навіть сину не зізнається. Відзначали скромно – у родинному колі, але мріють про гучне весілля з друзями, коли настане мир.
– Ми віримо в нашу країну, в перемогу, в кохання, – зауважує Олена.
Зараз молодята живуть у старенької бабусі Олени на краю села, адже їх домівки зруйновані. Антон за фахом будівельник-ремонтник, він допомагає сусідам відновлювати пошкоджені будинки.
Обоє розповідають, що їх село поступово оговтується від жахів бомбардувань: зусиллями мешканців прибрані вулиці; налагоджений підвіз хліба та інших продуктів, привозять гуманітарку; нещодавно поновили Інтернет, ремонтують водопостачання. Зараз в Яковлівці почалася посівна, трактори виїхали в поля...
– Село почало оживати, головне – люди почали повертатися, – говорить Антон.
Раніше ми писали, що 3 квітня на станції метро "Університет" одружилися медики-волонтери, а 4 квітня вже звичніше, але з військовою специфікою, побралися доброволець ЗСУ та його обраниця.
Довідка
Як повідомили в Харківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Харківському районі, з початку війни в районі було зареєстровано 75 шлюбів.
Читайте також:
Весілля під час війни: у Пісочині побралися нові пари