Мріяв звільнити Крим: на Харківщині перейменували вулицю на честь загиблого героя (фото, відео)

Для батьків Миколи Чалого звістка про те, що син пішов воювати, стала несподіванкою. Мати згадує, що зранку Микола просто мовчки пішов, а пізніше зателефонував та розповів, що приєднався до війська. 

– Увечері подзвонив: я там-то, ми пішли. Був шок, що сказати. Це його рішення було, він сам вирішив, сам пішов, нас лише перед фактом поставив. Згодом зв'язку не було кілька днів. 3 березня, як він розповідав, їх «викинули» десь у полі. Танки мали йти на них, але благо, що обійшли іншою дорогою. Бо чим було від них відбиватися – невідомо. Самі знаєте, перші дні був хаос який. Дуже переживала. Звісно, я розуміла, куди він пішов, – розповідає мати загиблого гвардійця Тетяна Чала.

Батьки загиблого гвардійця/Слобідський край

Разом з Миколою на фронт пішов і його молодший брат. Спершу чоловіки потрапили в тероборону, а далі – до лав Нацгвардії. Тетяна розповідає, що син дуже за них з татом хвилювався, перші місяці вмовляв виїжджати із селища.

– Він наполягав на тому, щоб ми виїжджали звідси. Він казав: мамо, їдьте, невідомо, якщо зайдуть сюди, але вже потім, розумів, що Харків відстояли-таки, ну все одно казав, що тікайте звідси, – згадує Тетяна.

Микола разом з побратимами у звільненому Ізюмі/Слобідський край

Для батьків Микола був опорою – побудував дім, зробив ремонт та в усьому допомагав. Перед повномасштабним вторгненням чоловік зробив пропозицію коханій дівчині. Проте одружитися пара так і не встигла.

– Завжди підтримував, у нас болячок же купа, а він: «Ви дивіться, якщо треба – ідіть лікуйтеся». Такий він у нас був, підтримка батькам – то він був. Тому й не одружувався довго й своє життя не влаштовував. Наш тато у 2014 році отримав травму на виробництві, він у нас інвалід – наполовину осліп, лице розбите. Коля був там, вони його витягували, – каже мати бійця.

Тетяна Чала на в’їзді, який перейменували на честь її сина/Слобідський край

Микола брав участь у багатьох запеклих боях – звільняв Балаклію та Ізюм, воював на Донеччині.

– Він казав, що зараз це звільнимо, а потім на Крим підемо. Сподівався, що це все швидко закінчиться, після деокупації сильне піднесення у нього було, радів дуже. А я кожен раз казала: «Коль, ти там обережніше, не лізь, тримайся ближче до землі». А він завжди відповідав: «Мамо, це війна – як буде, так і буде». А ще говорив, що дуже шкодує, що у 14-му році не пішов, – ділиться Тетяна.

Стрілець Микола Чалий/Слобідський край

Гвардієць мав гарну фізичну форму, тому й потрапив у штурмовий загін. Побратими кажуть, що він завжди був попереду, мав бойовий характер та відвагу. Після деокупації Харківщини він мріяв звільнити український Крим.

– Відрізнявся він тим, що він був завжди попереду. Це був такий боєць, який сам рвався у бій. Нестримний, у нього стільки було енергії. Постійно займався, тренувався, стріляли, відпрацьовували різні штурми, напади. Це один з найкращих бійців був. Він був у нас у батальйоні у групі штурмовій, – говорить командир підрозділу з позивним «Бур».

Бур, командир підрозділу/Слобідський край

Загинув 37-річний боєць 3 лютого внаслідок танкового пострілу.  

– Кацапи спробували прорвати наш фронт і нас закинули у Кремінну, в Серебрянські ліси. Ми заїхали у ліс, коли він ще був, та почали окопуватися. Почався бій – відстрілялися, почали далі копати, виїхав танк, зробив пару пострілів, і осколок залетів Миколі під каску, – розповідає Бур.

У Пісочинському ліцеї, де навчався герой, його пам’ятають, кажуть, хлопець завжди брав активну участь у всіх заходах.

– Ми пам’ятаємо Колю, я особисто його навчала української мови та літератури з 5-го по 9 клас. Я пам’ятаю його як спокійного, врівноваженого, вихованого хлопця. Він завжди міг допомогти й хлопчикам, й дівчаткам. Завжди з повагою ставився до вчителів. У серці залишилися тільки прекрасні спогади про нього, – зазначає заступник з виховної роботи Пісочинського ліцею Галина Карась.

Галина Карась, яка навчала Миколу в школі/Слобідський край

У громаді це перше перейменування на честь уродженця селища Пісочин, який загинув у російсько-українській війні. Місцеві жителі такі ініціативи підтримують. Говорять, що потрібно пам’ятати про тих, хто віддав життя за нашу свободу.

– Це дуже добре, ми повинні знати своїх героїв, які віддають життя за нашу свободу без цієї русні, – наголошує жителька селища Пісочин Галина.

В’їзд імені Миколи Чалого/Слобідський край

З пропозицією назвати в’їзд на честь героя до селищної ради звернулися побратими Миколи. 

– Всі казали про Миколу як про достойну людину, яка із самого початку пішла захищати нашу державу й віддала своє життя за нашу свободу, за нашу незалежність. У грудні 2023 року відбулося засідання сесії селищної ради, де було ухвалено рішення перейменувати в’їзд Кооперативний на честь нашого загиблого героя Чалого Миколи Ігоровича, – говорить заступник Пісочинського селищного голови Юрій Костенко.

Заступник Пісочинського селищного голови Юрій Костенко/Слобідський край

У селищній раді розповіли, що постійно співпрацюють з військовими, тільки за 2024 рік громада передала захисникам уже 7 автівок. Улітку в селищі встановлювали тимчасову Алею героїв, у планах – відкрити таку в центрі Пісочина.