Ракета зруйнувала будинок, а люди чудом вижили: історія родини з Рогані

10 людей у маленькому підвалі

Ранок 24 лютого 2022 року для родини Дорошенків із селища Рогань почався так, як і для більшості жителів Харківщини. Близько четвертої ранку Оксана з чоловіком Єгором, а також батьки жінки прокинулися від вибухів. Їхні сини Ростислав та Ярослав, яким на той час було півтора та п’ять років, спали дуже міцно, тож діти не чули початок російського повномасштабного вторгнення.

Через деякий час зателефонували перелякані родичі Єгора. Ніхто не знав, що робити, і не міг повірити, що це дійсно відбувається. Вони жили в Індустріальному районі Харкова у багатоквартирному будинку на шостому поверсі. Подружжя Дорошенків прийняло рішення, що безпечніше буде всім зібратися в їхньому будинку в Рогані.

– Я сказала чоловіку, нехай вони приїжджають до нас, якщо хочуть та їм немає куди подітися. Не хотіла, щоб родичі тинялися підвалами багатоповерхівок, – розповідає Оксана Дорошенко.

Матір, батько, сестра та трирічний племінник Єгора схопили все, що потрапило під руку, сіли в автомобіль та вже о 7-й ранку приїхали до приватного сектора селища Рогань. З того часу в будинку жило 10 осіб.

Найбільш зібраною серед усіх була мати Оксани, Наталя Василівна, яка взяла на себе керівну роль в організації побуту в нових умовах.

– Так, швидко виносимо консервацію з погреба та робимо там лежанки, – сказала вона у перший день російського вторгнення.

Перші три дні пішли на повне облаштування підвалу, щоб у ньому можна було перечекати небезпеку, адже лінія фронту доволі швидко дісталася до селища. Однак підвал був зовсім не пристосований для того, щоб у ньому знаходилося 10 осіб одночасно та ще й довгий час узимку. У ньому не було ані обігрівачів, ані «буржуйки», ані місця, щоб комфортно розміститися всім. Також не було світла та води. Дорошенкам доводилося їсти, спати та перебувати більшість часу в холоді з трьома дітьми.

«Якщо треба, буду відстрілюватися»

Іноді в години затишшя люди могли дозволити собі подихати свіжим повітрям та зайнятися побутовими справами.

– Готували їжу ми нагорі, у літній кухні. Діти виходили на декілька годин у будинок погрітися, бо це була холодна зима, – згадує зимівлю у підвалі Оксана.

Здебільшого родина за межі подвір’я не виходила. Тільки Оксана з чоловіком ходили до місцевого Будинку культури за гуманітарною допомогою, адже 10 людей доволі важко прогодувати в умовах, коли магазини не працюють. Грандіозних запасів продуктів, як зазначає жінка, вона також не робила.

– Усі навколо казали, що буде війна, а я не могла в це повірити. Завжди думала: «Яка війна, люди, про що ви? Не може бути!», – розповідає Оксана Дорошенко.

Період, коли Роганська громада була прифронтовою, Оксана описує одним словом «шок». Багато людей терміново виїжджали, деякі ховалися по домівках. Обстріли не припинялися. Сама Оксана дуже не хотіла їхати з рідного селища.

– Я відразу сказала, що нікуди не поїду: якщо треба буде відстрілюватися – буду відстрілюватися, якщо треба буде гранати кидати – буду кидати. Чоловік був у шоці, – згадує жінка.

У такій атмосфері родина Дорошенків жила до 19 березня 2022 року.

Ракета влучила в будинок

19 березня – переламний день у житті родини. Близько 16.20 у будинок, де мешкали 10 людей, прилетіла російська ракета. У домівці було п’ять кімнат, снаряд влучив у кімнату матері Оксани, залишивши діру розміром з віконний отвір. Наталя Василівна вийшла з приміщення за декілька секунд до вибуху. Її старший онук лежав на дивані за кілька метрів від місця влучання і чудом залишився живим. Сама Оксана у момент вибуху стояла неподалік – уламки снаряда понівечили обличчя господині. Після цього в неї залишилися шрами.

Відразу після влучання виникла пожежа, адже загорівся газовий котел, полум’я перекинулося на дах будинку.

Після проведення експертизи фахівці зазначили, що до будинку Дорошенків прилетів снаряд від реактивної системи залпового вогню «Ураган», що активно використовується російськими військами.

– У цей день не тільки в нас було таке горе. Були влучання і в інші будинки, тому до нас пожежна машина приїхала майже без води, і рятувальники не встигли загасити полум’я, – розповідає Оксана Дорошенко.

На момент «прильоту» інші члени родини також перебували у будинку – всі піднялися з підвалу, щоб погодувати дітей, поїсти самим та погрітися. Молодший син Ростислав, який нещодавно почав говорити, внаслідок пережитого шоку перестав розмовляти. Психологи допомогли йому, і вже влітку дитина знову заговорила.

Приблизно через п’ять хвилин після вибуху до будинку Дорошенків прибігла очільниця Роганської громади Марія Черненко та почала допомагати збирати речі. Через деякий час приїхали військовослужбовці територіальної оборони та вивезли родину до селища Докучаєвське, де в підвалі університету Дорошенки ховалися ще три дні. Після цього всіх евакуювали до міста Дніпро.

Повернення додому

Ще влітку Оксана з чоловіком, батьками та дітьми повернулися до Рогані. Родичі Єгора пізніше також повернулися додому в Харків. Як каже Оксана, приїхали для того, щоб зібрати своє життя докупи та звикнути до нової реальності на рідній землі. За час перебування в евакуації родина жила в Дніпрі, Вінниці та Києві, однак всюди відчували себе чужими та хотіли скоріше повернутися в Рогань.

Мова про виїзд за кордон узагалі не йшла, бо жінка й уявити собі не могла життя в іншій країні. Рідний український менталітет їй значно ближчий.

– Жити у своєму будинку, у місці, в якому виріс, де все зроблено своїми руками, навіть якщо воно розбите, все одно краще, ніж десь, навіть у родичів. Це моя кров, це моя батьківщина, – зазначає Оксана.

Тож Дорошенки вирішили, що оптимальним варіантом буде повернення додому. Коли бойові дії вщухли, першим до Рогані повернувся батько Оксани, Андрій Вікторович. Він одразу зайнявся ремонтом того, що ще можна було відновити. Також він написав у Роганській селищній раді заяву про зруйноване житло та допомагав представникам прокуратури скласти акт про знищене майно.

У додаток «Дія» Оксана також відправила заяву на компенсацію зруйнованого житла. Змогла це зробити лише через деякий час, уже коли перебувала в евакуації. Після влучання ракети у будинку Дорошенків згоріла майже вся техніка: телефон, планшет, комп’ютери. Завдяки допомозі родичів вона придбала маленький телефон та подала заяву.

– Ми будь-якій допомозі будемо дуже раді. Якщо дадуть кошти, будемо відбудовувати, якщо дадуть нове житло, будемо переселятися. Хотілося б залишитися в Рогані, – каже Оксана.

Наразі вона планує повертатися до роботи, бо у травні молодшій дитині виповниться три роки, і жінка зможе вийти з декретної відпустки. До повномасштабного вторгнення вона вела групу продовженого дня і працювала бібліотекаркою в Роганському ліцеї.

– Виходити я буду на ту посаду, на яку скаже директорка. Це буде або бібліотекар, або вчитель біології, оскільки я маю відповідну вищу освіту, – говорить Оксана.

Життя на руїнах

Через те, що будинок знищено, родині доводиться жити в літній кухні, яку свого часу побудував дід Оксани. Будівля внаслідок обстрілу також сильно постраждала – вибуховою хвилею майже знесло дах, по стінах пішли тріщини, які доводилося закладати самим, своїми силами. Одну зі стін підперли старим дерев’яним високовольтним стовпом, щоб не завалилася.

У найближчих планах Дорошенків – ремонт літньої кухні, бо в ній, як зазначає Оксана, доведеться жити не один рік.

– Якщо будемо відбудовуватися, це може зайняти років п’ять або навіть десять. Я не знаю, скільки ми будемо жити в цій літній кухні. Саме тому потрібно відремонтувати літню кухню, щоб дітям було комфортно і тепло, бо кращого в нас немає, – розповідає Оксана Дорошенко.

Також родині необхідно розібрати будинок до фундаменту. Будувати щось нове на єдиному, що залишилося – стінах дуже небезпечно, вони надто крихкі. Тож треба повністю знести будівлю і на її місці вже побудувати нову домівку.

Якщо ви бажаєте допомогти родині Оксани, можете зробити це за реквізитами:

Оксана Андріївна Дорошенко

Номер картки Ощадбанку: 5167 8032 3580 9105

Номер телефону: +380982010748

Нагадаємо, у селищі Рогань уже через рік після завершення активних бойових дій та повного звільнення громади відкрилося вже 95 % торгових точок порівняно з періодом до повномасштабного російського вторгнення.

Крім того, у Роганській громаді Харківської області зареєстровано близько 700 заяв про пошкоджене майно. Здебільшого внаслідок бойових дій постраждали домогосподарства приватного сектора, понад 20 будинків наразі не підлягають відновленню. Найбільше ушкоджень зазнали будинки в самому селищі Рогань.

Головні новини Рогань та населених пунктів громади читайте на нашому сайті.