На Валківщині посадили сад на гроші односельця, який зараз воює на передовій

Про те, як пенсіонерка з Бурштина надіслала до Харкова саджанці, та про те, що їх висадили на майдані Свободи, багато писали. А от історія про те, як у селі на Валківщині був посаджений фруктовий сад за кошти воїна-односельця, не мала такого широкого розголосу, але вона надихає не менше. Ця історія – дивовижна: адже вона про те, що навіть під час війни можуть здійснюватися мрії мирного часу, а характер людини розкривається під час найтяжчих випробувань для країни. 

Наприкінці грудня минулого року, коли Анатолія Скрипника тільки-но обрали старостою Високопільського округу Валківської міської ради, він розповів «Слобідському краю», що його мрія – здійснити благоустрій у селах, щоб життя було комфортним. Щоб люди бачили, що зроблено і що буде робитися, він налаштував комунікацію, створивши групу у Фейсбуці та Вайбері, де обговорювалися всі питання. Одне із завдань, яке поставив тоді для себе новообраний староста, – посадити у Високопіллі сад для мещканців. Ще восени добровольці разом зі старостою вирубили хащі на ділянці за дитячим садком: саме тут навесні збиралися посадити сад. 

Читайте також: У Богодухівській громаді приводять до ладу міський стадіон

...Почалася війна, і в старости клопоту додалося: на Валківщині було відносно тихо, сюди почали приїжджати переселенці з Харкова та інших «гарячих» місць. Високопільський старостинський округ прийняв 1700 переселенців – це тільки офіційних. Усіх треба було розселити, допомогти налагодити життя, організувати гуманітарну допомогу. «У нас тількі в школі зараз живуть 55 людей та у Перекіпу в дитячому садку – 11, інших по хатах розібрали», – ділиться староста.

Але мрія про фруктовий сад для мешканців не покидала думок старости. І тільки-но потеплішало надворі, він вирішив, що війна-війною, а про майбутнє треба думати вже зараз. 

– Я кинув пропозицію у місцевій вайбер-групі, просив у людей допомогу у вигляді фруктових саджанців, – розповідає Анатолій. – Був здивований, адже люди мою пропозицію підтримали. А ввечері мені зателефонував наш односелець Валентин Лукавенко, який зараз перебуває у ЗСУ на передовій. Він сказав, що хоче взяти участь  у цій справі та дасть грошей, щоб ми мали змогу купити саджанці фруктових дерев! Він переказав п’ять тисяч гривень, і ми на ці гроші купили в розпліднику 60 саджанців. 

15 квітня жителі Високопілля вийшли саджати дерева. Чоловіки та представники «Благоустрою» копали лунки, а жінки та діти саджали і поливали деревця. До створення саду долучилися близько 30 людей.

– Діточки прийшли разом з батьками, взяли участь також працівники дитячого садка. Діти раділи дуже, за лопатки хапалися, допомагали, – говорить староста. – Наймолодшому «садівнику» було три рочки, а найстаршим десь по дев’ять років. 

У садку посадили 40 саджанців: яблуні та груші, абрикоси і сливи; сортові, якісні деревця дбайливо огородили від потрави, а самому саду дали ім’я земляка-воїна Валентина Лукавенка, який зараз воює десь під Ізюмом, – «Валентинів сад».

Як розповів Високопільський староста, для Валентина це не перша війна, адже він був учасником АТО з 2019-го по 2021  рік. Сам він місцевий уродженець, тут живуть його батьки, сестра та брати, тут ходив до школи. 

– Десь рік усього минуло, як він повернувся з АТО, – розповідає Анатолій Скрипник. – Працював у власному господарстві, на будівництві, мав багато хобі, але насамперед був завзятим рибалкою. Як почалася війна, його призвали в першу чергу, бо мав бойовий досвід. 
Саджанці, що купили на гроші Валентина, висадили не тільки біля дитячого садка. 20 яблуньок місцеві жителі разом з переселенцями висадили біля школи. А сільський староста вже мріє про те, як посадити в інших місцях саджанці волоських горіхів.

– Дуже хочеться бачити кожний куточок села в окрузі облагородженим, щоб нашим дітям залишилося доглянуте та квітуче село, адже війна не буде тривати вічно, – додає Анатолій. 

Раніше ми писали про те, як Валківська громада виділяє мешканцям та вимушеним переселенцям гуманітарну допомогу.

 Фото зі сторінки Анатолія Скрипника в Facebook