Вільхуватська громада: як під обстрілами працюють розбиті школи у прикордонні

4 із 6 шкіл розбиті

До повномасштабного вторгнення у Вільхуватській громаді працювало чотири заклади загальної середньої освіти -  три ліцеї та початкова школа у Міловому. У січні цього року ліцей у Вільхуватці зазнав чергових пошкоджень. Раніше російськими обстрілами повибивало вікна, частково зруйнувало дах. А на цей раз «прильот» був дуже сильний - вигоріло декілька класів.

Приколотнянський ліцей також постраждав від обстрілів у лютому цього року. Пошкоджені і дві його філії. Перша, у селі Рубленому, розташованому на самісінькому кордоні, майже розбита ще на початку війни. Другу у селі Чорне розбили у лютому цього року.

Що зі школою у Міловому, у сільській раді точно не знають, виїжджати туди з комісією небезпечно. Місцеві кажуть, що нібито будівля ціла.

Із п’яти закладів дошкільної освіти у Вільхуватській громаді зараз не працює жоден. Дві з п’яти будівель садочків, у  Вільхуватці та Чорному, пошкоджені.

- Не працюють також спортивна школа та центр дитячої творчості у Приколотному. Наші дитячі спортивні команди брали участь у різних змаганнях, їздили по Харківській області. А у центрі творчості діти малювали, танцювали, займалися за багатьма різними напрямками. Після повномасштабного вторгнення ми втратили і кадри, і матеріальну базу, - розповідає головний спеціаліст відділу освіти, культури, спорту та туризму Вільхуватської сільської ради Олена Богдан.  

Шукали фахівців через об’яви

Та попри все вже другий рік у громаді відновлено навчальний процес. Навіть коли через обстріли виникають проблеми з електропостачанням, педагоги намагаються організувати повноцінне онлайн-навчання. У громаді дуже вдячні електрикам, які досить швидко повертають людям світло.

Як розповіла головний спеціаліст відділу освіти, до війни у них було 542 учня. Зараз залишилося 257, причому більшість дітей виїхали з громади через безпекову ситуацію. Працюють, звісно, дистанційно, три навчальних заклади. У Федорівському та Вільхуватському ліцеях займаються 1-4 класи, бо через нестачу педагогів там вдалося організувати лише початкову освіту. Всі учні 5-11 класів громади навчаються у Приколотнянському ліцеї.

Про те, як після деокупації громади шукали вчителів, Олена Богдан розповіла багато історій. Частково повернулися до роботи свої, частково запрошували з інших громад.

Нова директорка Федорівського ліцею Ярослава Вергелес - його випускниця. Раніше працювала у Харкові. Вона шукала вчителів через об’яви на сайті з пошуку роботи. І знайшла таки двох педагогів! А завуч ліцею Микола Джура так хотів, щоб навчання відновилося саме у них, що пройшов курси та перекваліфікувався зі вчителя історії та географії на початкову школу.

- Так ми втратили історика, але знайшли чудового вчителя для молодших класів. Бачите, яка відданість своїй справі у наших вчителів? Не важливо, що навчання відбувається онлайн, що діти і вчителі виїхали з громади. Вони з таким бажанням вчаться, проводять такі цікаві уроки, що я, коли бачу заняття своїх діти, тільки захоплююся тим, що вони роблять, - розповідає Олена Богдан.

Її дуже зацікавило, наприклад, зайняття про історію чаю у Федорівському ліцеї. Діти не лише дізналися багато нового про цей напій, але й самі сиділи перед моніторами з чаєм та смаколиками. І цікаво, і дуже смачно, і така затишна атмосфера була на тому уроці.

Заняття про історію чаю

Деякі предмети з’явилися у шкільному розкладі через війну: вчителі разом із представниками ДСНС розповідають дітям про мінну небезпеку. До навчання долучилася  Асоціація саперів України. Діти робили малюнки та надсилали саперам, за що потім отримали подарунки – книги, приладдя для малювання, солодощі.

Урок про мінну безпеку

У Чорному загинули вчителі

Нова директорка й у Приколотнянському ліцеї, але, на відміну від колеги, Тетяна Миропольська раніше працювала там заступником директора з навчально-виховної роботи.

- 15 лютого у селі Чорному прилетіло на вулицю, де жили мої вчителі. Разом із чоловіком та племінницею, яка закінчила наш ліцей, загинула вчителька української мови. А подружжя вчителів, які живуть поруч, із пораненнями відвезли до лікарні. Це сталося у четвер. У п’ятницю поховали Тетяну Олексіївну, а в суботу був зруйнований наш ліцей, - розповідає Тетяна Миропольська.

Розбитий ліцей у Приколотному

Поранена вчителька інтегрованого курсу "Мистецтво" Олена Федорівна пізніше померла у лікарні. Жителі громади не розуміють, як можна цілити по житлових будинках, школах, лікарнях. Як можна цілеспрямовано вбивати мирних людей?

- Не було у нашій будівлі ні зброї, ні військових. У минулому році закладу виповнилося 50 років, і росіяни його зруйнували. Мабуть, чимось він їм завадив. Повністю зруйновано прохід до актової зали, їдальні. Повибивало вікна, двері. Що змогли, сторожі врятували, повиносили. Ремонтувати нічого зараз не можна через постійні обстріли, - розповідає директорка ліцею.

У закладі немає укриття, воно є у садочку. Тож восени минулого року, коли було ще більш-менш спокійно, вчителям вдалося провести там для дітей, які залишалися у Приколотному, декілька свят , наприклад, День миру, Свято осені. Дітям дуже потрібні такі зустрічі, спілкування. Звісно, організатори дотримувалися всіх можливих правил безпеки, бо живуть у прикордонній громаді і добре знають, на що здатні росіяни. А День святого Миколая, новорічні свята у дітей вже були у онлайн-форматі.

Діти з Вільхуватської громади

- Ліцей продовжує працювати, але діти дуже хочуть ходити до школи, зустрічатися зі своїми вчителями у своєму класі. Вони часто мене запитують: «А як же ми будемо, у нас же школу розбили?». А я відповідаю – буде перемога, буде і наша школа. Обов’язково буде. Я сама тут навчалася, мої діти тут навчалися, мій онук тут навчається, - розповідає директорка.

Навчалася одна у школі

Директор закладу у Вільхуватці Євгеній Новиков на своїй посаді вже більше 20 років. З самого початку повномасштабного вторгнення разом із іншими волонтерами привозив гуманітарну допомогу, роздавав її людям. Зараз він виїхав із села, але продовжує волонтерську роботу та постійно приїжджає перевірити свій ліцей.

Директор ліцею розповідав колегам про їхню ученицю Ірину, яка зараз закінчує 11 клас у Приколотнянському ліцеї. Коли після деокупації громади відновилося навчання, були дуже великі проблеми зі світлом та зв’язком. Тож займатися з дому вона не могла.

Тому кожного дня, доки дозволяла безпекова ситуація, дівчинка йшла до свого Вільхуватського ліцею, де був інтернет. Директор відкривав їй кабінет, і дитина онлайн навчалася разом із однокласниками. Так тривало декілька місяців. Коли відновилися обстріли, заняття припинилися.

- Такі реалії нашого життя. Але бачите, яка у дітей жага до знання, які віддані своїй справі наші педагоги. Попри все продовжують працювати, та ще й як працювати! Налагодили навчальний процес, проводять цікаві змістовні уроки, займаються волонтерством. Я можу про кожен ліцей, про директорів, вчителів, дітей розповідати дуже багато. Це неймовірні люди! І те, що хтось виїхав з громади  через небезпеку, не заважає їм якісно працювати та добре навчати дітей, - розповідає Олена Богдан.

Свято для дітей, коли ще дозволяла безпекова ситуація

Діти повернуться додому

З початку цього року ситуація з обстрілами у Вільхуватській громаді погіршилася. Оголошена обов'язкова евакуація з 24 населених пунктів. Особлива увага приділяється родинам з дітьми, хоча, на жаль, не всі батьки погоджуються виїжджати.

- Безпекова ситуація така, що про офлайн-навчання ми ще довго не зможемо навіть говорити. Але онлайн-навчання у наших ліцеях поновлено, хоча після деокупації громади були проблеми і з кадрами, і з електропостачанням та забезпеченням зв'язку у багатьох населених пунктах. Та ще й наші школи окупанти розбили. Але ми впоралися, бо маємо вчителів, які продовжують працювати, тому що на них чекають діти. І дітьми у нашій громаді можна пишатися. Вони навіть у таких умовах беруть участь у різних конкурсах, олімпіадах. До речі, завдяки обласній владі та благодійникам всі наші діти забезпечені ноутбуками для навчання, - розповідає начальник Вільхуватської сільської військової адміністрації Євген Шаповал.

Зараз навчальні заклади громади стоять пусті та розбиті. Їх працівники намагаються робити те, що можуть власними силами та в умовах постійних обстрілів. Це дуже прикро, зазначає начальник СВА, але така реальність, у якій зараз живе прикордоння Харківської області.

- Ми віримо, що після перемоги зможемо відновити втрачене. І діти повернуться додому, будуть ходити до своїх шкіл та дитячих садочків, - каже Євген Шаповал.