Контейнери для сортування відходів, екологічні акції та централізоване вивезення сміття – у селищі на Харківщині навчилися не тільки боротися зі сміттям, а й заробляти на вторсировині. Виручку віддають на благоустрій. 

Років десять тому Анні Смоловик із селища Новопокровка Чугуївського району випала нагода попрацювати в Данії. Тоді, студенткою Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка, жінка два роки прожила на острові Мьон. І ці два роки життя в європейській країні залишили в пам’яті Анни багато вражень, а також нові звички, серед яких – звичка сортувати сміття.
– Тоді мене вразило не тільки те, що в цій країні налагоджено систему сортування, адже це було близько десяти років тому, а й те, що місцеві жителі не дозволяють собі смітити абиде, – згадує Анна.
Громадян країни і її гостей спонукають до сортування сміття грішми: у ціну за кожний напій закладаються на утилізацію тари кошти, які можна повернути тільки в тому разі, якщо ти принесеш цю тару до фандомата (це спеціальний автомат, який приймає порожню тару: пластикові пляшки або бляшанки). Такі автомати зазвичай є практично в усіх продуктових магазинах.

У Новопокровку Анна повернулася у 2008 році. Доки сім’я жінки проживала в багатоквартирному будинку, тема сміття не надто її турбувала. Але все змінилося, коли родина переїхала у приватний сектор селища.
– На той момент у нашому селищі систему вивезення сміття було налагоджено частково: у райо­нах багатоповерхівок і в центрі вивезення було, а от у приватному сеторі – ні, – розповідає жінка.
Тобто дівати сміття було прос­то нікуди, а єдиним виходом для людей було або спалювати його, або просто викидати. Так на околицях селища і в лісі зростали купи непотребу.
Зміни почалися навесні 2015 року. Тоді в рамках Все­української акції «Зробимо Україну чистою» у Новопокровці проходили перші суботники, до яких долучалося все більше місцевих активістів.
Однією з таких була наша героїня Анна. Поступово активні новопокровці поприбирали всі людні місця в селищі: від транс­портних зупинок до території біля річки. А коли все довели до ладу, створили громадську організацію «Чисто Покровка» та почали збирати підписи з вимогою включити територію приватного сектора в маршрут сміттєзбиральної машини. Після кількох акцій і переговорів з місцевою владою активісти добилися свого – вже два роки як у селищі повністю налагоджено систему вивезення сміття.

Анна Смоловик

Але переконати місцеву владу – це була ще не остаточна перемога. Тепер довелося домовлятися з громадою.
– За вивезення сміття сплачує близько 37 % жителів приватного сектора, – пояснює Анна. – На жаль, багато людей і досі не ідентифікують своє сміття і не вважають за потрібне платити за його вивезення.
Так, сьогодні плата за цю послугу в Ново­покровці складає 9,22 гривні з людини за місяць. Сміттєвоз працює в цьому районі раз на два тижні, адже з 2016 року через велику кількість неплатників борг підряднику набіг до 80 тисяч гривень.
– Зараз підрядник змінився, новий піднімає ціну до 11 гривень. Але вивезення сміття планується двічі на тиждень, – розповідає Анна.

Після того як активісти добилися централізованого вивезення сміття, черга дійшла й до системи сортування. За допомогою екоактивістки Анни Геращенко на території селища з’явилися перші контейнери для роздільного сміття – їх подарували колеги із сусідньої Тернової. Один установили на вулиці, де й живуть самі активісти, інші – у районі багатоквартирних будинків.
Самі ж активісти зайнялися збиранням вторсировини. Посортовані пластик, макулатуру, метал і скло вони передають працівникам ТОВ «Укрекологія-Харків», а за роботу отримують гроші.
– За минулий рік нам вдалося утилізувати близько 6 тонн сировини. За це отримали 10 тисяч гривень. Половина пішла на заготівлю, бо залучаємо двірників, які сортують пляшки по кольорах, і транспортування, – інформує Анна.
Також за весняні місяці цього року від сміттєзвалища врятували 1678 кг ресурсоцінних компонентів відходів (ще приб­лизно третина лежить поки що на складі). Отримали 2802 гривні, близько 1678 гривень склали затрати на транспортування, завантаження, досортовування та адресне збирання.
За виручені кошти представники ГО «Чисто Покровка» взялися розширювати інфраструктуру для роздільного збирання відходів у селищі та збираються придбати сітчастий контейнер для вторсировини, який установлять на одній із затребуваних зупинок.
– Ще частину прибутку ми вже витратили на благоустрій: закупили фарбу для дитячих майданчиків і встановили навіс від сонця, – додає екоактивістка. – У цьому напрямі збираємося працювати й далі.
А ще Анна з однодумцями намагаються прищепити всім місцевим звичку правильно поводитися зі сміттям. Почали з найменших членів громади: відвідують дитячі садки та в ігровій формі навчають малюків сортувати пластик і макулатуру.
– Показуємо повчальні мульт­фільми, зокрема і про те, що корисне можна зробити з вторсировини, – розповідає Анна. – На згадку залишили в дитсадку яскраві урни для макулатури, аби малеча засвоювала й далі досвід сортування.
А поки що активісти шукають способи й надалі робити рідне селище екологічно орієнтованим. Так, цього року проект новопокровців «Впровадження системи роздільного збору відходів для вирішення питань екологічної безпеки Новопокровської територіальної громади» став одним з переможців конкурсу Laudato Si Startup Challange. У березні проект підтримали Українська Соціальна Академія та Комісія УГКЦ Справедливість і Мир. Завдяки цьому для організації роздільного збирання відходів у Новопокровці вдасться залучити 81 тисячу гривень (з них 20 тисяч гривень – співфінансування від Новопокровської селищної ради).
– Планується, що за ці кошти на всіх сміттєвих майданчиках з’являться контейнери для роздільного сміття, також хочемо придбати все необхідне для заготівлі вторсировини – прес і ваги, – додає Анна.
У майбутньому громадська організація, що починалася із загального суботника, мріє стати соціальним підприємством, яке займатиметься збиранням вторсировини на території всього району.

Платять за вивезення, але не утилізацію

Відсутність централізованого вивезення сміття – проблема доволі поширена в селах і приватному секторі селищ і міст. За даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, через неналежну систему поводження з твердими побутовими відходами в населених пунктах щорічно виявляється понад 30 тисяч несанкціонованих звалищ, що займають площу 890 гектарів. З них минулого року ліквідовано понад 29,8 тисячі несанкціонованих звалищ площею 790 тисяч гектарів.
Однією з причин утворення таких звалищ є те, що послугами з вивезення побутових відходів охоплено близько 77 % населення України. Але й ті, хто користується цією послугою, платять за вивезення, але не за утилізацію, адже в більшості випадків замість утилізації сміття захоронюють.
Проте захоронення лише збільшує площі сміттєзвалищ і не розв’язує екологічної проб­леми в Україні.
Так, за інформацією Міністерст­ва, тільки за минулий рік українці утворили близько 10 мільйонів тонн побутових відходів, які захоронюються на 5,5 тисячі сміттєзвалищ і полігонів, загальна площа яких становить понад 8,5 тисячі гектарів.
Крім того, 309 (5,7 %) сміттєзвалищ у країні перевантажені, ще 1347 (25 %) – не відповідають нормам екологічної безпеки. Із 1953 сміттєзвалищ, які потребують паспортизації, минулого року фактично паспортизовано 294 (потребує паспортизації 30 % від загальної кількості сміттє­звалищ). Найбільша кількість полігонів, які потребують паспортизації, у Чернігівській (75 %) та Запорізькій (73 %) областях.

Пляшки і бляшанки – в автомат

Систему збирання тари за допомогою фандоматів ще називають депозитною, або заставною. Такий принцип стимулює споживача до цивілізованого позбавлення від порожньої тари і сприяє скороченню обсягу сміття на звалищах. Крім того, завдяки спеціальним етикеткам на пляшках і бляшанках система захищає споживача від контрафактної продукції.
Фандомати поширені в багатьох країнах Європейського Союзу – Німеччині, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії, Естонії. Система вже довела свою ефективність. Так, наприклад, у Норвегії завдяки фандоматам збирають 95 % тари, у Фінляндії – 93,3 %, а в Данії – 89 %.

Розпочати із себе

Інший підхід до сміття та екологічної безпеки в цілому діє у країнах Європейського Союзу. Відповідно до європейських норм, ті відходи, які придатні для повторного використання, потрібно відправляти на відповідні підприємства, безпечні – відвозити на полігони ТПВ, а з небезпечними необхідно проводити спеціальні операції знешкодження.
Так, згідно з нормами Директиви ЄС 1999/31/EC, на звичайні сміттєзвалища не мають потрапляти відходи, які розкладаються біологічним шляхом.
Яскравим прикладом того, що переробляти сміття можна з максимальною ефективністю, є Швеція, де навчилися переробляти понад 99 % своїх відходів. Пріоритетом для цієї країни є не утилізація сміття, а його переробка. Так, шведи роздільно збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки, батарейки та харчові відходи. Далі це все переробляється, використовується або йде на добрива.
Із 2018-го в Україні теж оголосили початок ери роздільного сміття. 1 січня цього року набули чинності зміни до Закону «Про відходи», які передбачають сортування сміття та заборону на поховання неперероблених побутових відходів. Згідно з документом, положення якого відповідають двом Директивам ЄС – 1999/31/EC та 2008/98/EC, великогабаритні, ремонтні та небезпечні відходи у складі побутових належить збирати окремо від інших видів, а небезпечні відходи повинні відділяти на етапі збирання чи сортування. Далі їх потрібно передавати спеціалізованим підприємствам, які мають ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. А термічну обробку (спалювання) побутових відходів дозволено лише на спе­ціально призначених для цього підприємствах чи об’єктах.
Але відправною ланкою в цих законодавчих нововведеннях повинні стати саме звичайні українці, які мають самостійно сортувати сміття. Проте статистика Мінрегіону свідчить, що на кінець 2017 року майданчиками з окремими контейнерами для різних видів відходів забезпечено було 822 населені пункти.
Крім цього, на минулий рік в Україні працювали 25 сміттєсортувальних ліній, один сміттєспалювальний завод і три сміттєспалювальні установки, які переробили та утилізували близько 6,6 % побутових відходів, з них: 2,48 % спалено, а 4,18 % побутових відходів потрапили на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи.
Утилізуються побутові відходи на сміттєспалювальному заводі в Києві, також експлуатуються сміттєспалювальна установка в Люботині та дві – у Харкові.
У ще 20 населених пунктах споруджуються сміттєсортувальні комплекси. На Харківщині вони з’являться в Богодухові, Люботині, Дергачах та у Вовчанському районі.

Автор Марина Проценко

Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відбивають виключно точку зору автора(ів).