Аграрії з Близнюківщини допомагають військовим харчами, автівками та зброєю
Родинний бізнес
У Близнюківській громаді чудово знають братів Ігоря та Руслана Биченків. Ці успішні сільгосптоваровиробники, підприємства яких обробляють землю на території Близнюківської громади, уродженці села Берестового.
Багато десятиліть тому, ще за радянських часів, бізнес започаткував Микола Биченко. Згодом сини гідно продовжили справу батька, який свого часу зробив величезний внесок у розвиток Близнюківщини, був депутатом Верховної Ради України, а його іменем названо центральний стадіон у Близнюках. Тепер замість великого колгоспу існує два доволі розвинені та міцні сільськогосподарські підприємства: ТОВ «Агрофірма «Нікольська» та СТОВ «Агрофірма «Берестівська», що займаються рослинництвом.
– Близнюківщина – наш дім, і людей ми тут знаємо багатьох. Тож і намагаємося з міркувань власного сумління жити та працювати по-чесному, – пояснює керівник СТОВ «Агрофірма «Берестівська» Руслан Биченко.
Коли почалося повномасштабне вторгнення армії рф на територію України, з «Берестівської» пішли на фронт добровольцями троє чоловіків: юрист Олександр Воронкін, завідувач токового господарства Володимир Бондаренко та охоронець Юрій Максименко. З того часу керівники постійно підтримують своїх працівників у їхній службі та ще й продовжують виплачувати заробітну плату, хоча за законодавством це робити вже не обов’язково.
Щодо проведення польових робіт під час воєнних дій, то, як розповідають брати, вони були готові до такого сценарію.
– Життя навчило нас заздалегідь готуватися до посівної кампанії, адже сільське господарство – це завжди ризик. На результат і в мирні часи впливало багато чинників. Завдяки правильним і дійсно героїчним рішенням командування ЗСУ, на території Близнюківської громади можна було більш-менш спокійно проводити всі сільгоспроботи. Тож у наших господарствах і посівна, і збиральна кампанії пройшли у визначені строки та з дотриманням технологічних вимог, – розповідає директор ТОВ «Агрофірма «Нікольська» Ігор Биченко.
Він зауважує, що низька ціна та висока собівартість озимої пшениці призвели до збитковості, але за рахунок соняшнику вдалося вирівняти ситуацію, тому підприємства тримаються на плаву.
– Нам пощастило, що земельні площі, які обробляють наші з братом підприємства, не усіяні мінами та скалками від снарядів. Та й фактично всі спеціалісти залишилися на своїх робочих місцях. Утім, площі під посів озимих культур урожаю 2023 року довелося зменшити вдвічі. Це через збільшення вартості азотних добрив, без яких на наших землях нормального врожаю не збереш, – додає керівник агропідприємства.
Сільгоспвиробник зазначає, що азот необхідний для росту рослин і є частиною кожної живої клітини, а ґрунти на території Близнюківської громади насичені ним у недостатній кількості, тож азотних добрив варто вносити хоча б 200 кг/га.
Створення фонду
У Берестовому живе мама братів Биченків Лідія, родина Руслана – у Лозовій, а Ігоря – в Харкові на Салтівці. 24 лютого саме сім’я Ігоря найбільше відчула прихід страшного лиха – війни.
– Я розумів, що незабаром почнеться наступ росіян, але, як і всі, вірив, що це не може статися так скоро. Прокинулися ми вранці від вибухів. А вже наступного дня поїхали в село до мами. Через деякий час я відвіз дружину й сина на захід України, а сам повернувся в Берестове. Разом з Русланом ми зібрали працівників наших підприємств, провели збори і сформували такі собі загони охорони, – розповідає Ігор Биченко.
Пізніше, за його словами, брати почали шукати можливість допомогти військовим, що і роблять до цього часу. Сім’я впевнена, що ті, хто не пішов воювати, мають активно займатися посильною допомогою армії – це найперший обов’язок сьогодні.
Брати дізналися, що є загальний рахунок Міністерства оборони на потреби армії. Туди й перерахували відразу доволі велику суму.
– На початку березня ми поспілкувались з директором ТОВ «Колос» Андрієм Воронкіним і вирішили, порадившись із секретарем селищної ради Сергієм Володченком, зібрати аграріїв, які обробляють землю на території Близнюківської громади. На цих зборах домовилися створити спеціальний грошовий фонд задля вирішення нагальних питань, що могли виникнути щомиті, – говорить Ігор Биченко.
Допомога армії і плани на 2023 рік
За словами Ігоря Биченка, кожен день вимагав швидких рішень і активних дій. Брати купували свиней у ПСП «Володимирівське», передавали їх на обробку і через волонтера Миколу Федорченка переправляли їжу бійцям 92-ї бригади. А ще агропідприємці, зустрічаючись зі знайомими, які несуть службу в ЗСУ, цікавились їхніми потребами і допомагали, передаючи автівки, тепловізори, продукти харчування і навіть зброю.
Загалом на потреби військових брати Биченки передали вісім автівок, які допомагають у службі військовим Збройних Сил України та Національної гвардії. Ці позашляховики не тільки перевозять зброю, а й рятують життя захисників, роблячи їх більш мобільними.
До слова, вартісні подарунки армії брати роблять лише перевіреним людям, щоб бути впевненими в тому, що їхня підтримка точно прямує за призначенням. Так, міцні та надійні машини отримали берестівчанин Микола Візір, який служить у 127-й бригаді, що звільняла Харківщину, близнюківець Микола Півень, який, на жаль, загинув 21 жовтня, з 3-го механізованого батальйону, криштопівець Олександр Щербак, частина якого зараз захищає Бахмут. А ще – захисники з 97-ї бригади «Холодний Яр», мінометники зі 113-ї бригади, спецпризначенці з Національної гвардії тощо. І це далеко не весь перелік автівок, переданих Биченками на потреби української армії.
Про свою благодійність Ігор та Руслан говорять неохоче, наголошуючи на тому, що всі жителі Близнюківської громади міцно об’єднані єдиною метою, кожен робить посильний внесок у наближення перемоги.
Сільгосптоваровиробники Близнюківщини мріють про якнайшвидшу перемогу над ворогом, бо інакше бути не може.
– Ми, українці, мирна нація хліборобів, але чіпати найцінніше для нас – святу землю не дамо нікому. Особисто ми, – кажуть Руслан та Ігор Биченки, – дякуємо українським військовим, які стоять на варті нашої безпеки. Ми віримо в Збройні Сили України і справою своєї честі вважаємо допомогу армії. Вже зараз плануємо, як працюватимемо навесні, адже вирощування хліба – це теж фронт, але мирний.
Жити, працювати, сплачувати податки на розвиток України – це і є головні плани цих аграріїв на 2023 рік.
Більше новин Близнюки та Лозівський район читайте на сайті "Слобідський край".
