Харківський підліток із синдромом Дауна знявся в кіно — ФОТО

Трохи більше ніж два роки тому Влад Погрібний уже ставав героєм матеріалу «СК». Тоді, у листопаді 2017-го, у статті «Сонячні зайчики» ми розповідали історії родин, у яких виховуються діти із синдромом Дауна. Усі сім’ї, і Погрібні теж, зізнавалися: сприйняти новину про те, що їх діти особливі, було надзвичайно важко. Та водночас запевняли: мати повноцінне життя, бути щасливими – цілком реально для дітей із синдромом Дауна.

Нині Влад Погрібний нав­чається в 10 класі Спеціальної школи-інтернату I–II ступенів № 7. Хлопець хоче стати кухарем, адже часто допомагає мамі на кухні та обожнює готувати каву. Серед його давніх захоплень – шахи, вивчення англійської, легка атлетика, настільний теніс та плавання. Останнім Влад займається з десяти років, там він має друзів, не один раз їздив на змагання, посідав призові місця. А нещодавно захопився ще й відеомонтажем.

– Збираємося відвідати відповідні курси, аби зрозуміти, чи зможе це в майбутньому стати йому у пригоді, – розповідає мама Наталія. – Також Влад полюбляє грати в комп’ютерні ігри. Можливо, він захоче придумати власні сюжети для відеоігор,

Родина Погрібних веде активний спосіб життя. За словами Наталії, вони не люблять сидіти вдома. Тільки от з появою другої дитини в сім’ї поки що доводиться відкладати далекі подорожі. Майже два роки тому в подружжя Павла та Наталії народилася донька Дарина. Влад ласкаво називає її «моє сонечко».

За словами Наталії, «сонячні» діти не відчувають заздрощів, вони дуже добрі та співчутливі. Коли під час змагань з плавання виграє хтось із знайомих Влада, то хлопець щиро радіє перемозі суперника. Може лише трохи засмутитися, якщо програє партію в шахи.

– Відносини з однокласниками у Влада складаються добре. Він неодноразово їздив у табір зі звичайними дітьми. Буває і таке, що інші підлітки можуть його ображати. Але Влад не звертає на це уваги, – каже мама хлопця.

У родині Влада називають «дитиною сонця» і не уявляють свого життя без нього. Хоча й зізнаються: найскладніше було звикнутися з думкою, що їх син – не такий, як більшість дітей. Та труднощі у вихованні Влада були перші п’ять років.

Наталія згадує: якось вони з Владом приїхали до ХНАТОБу і припаркували машину на місці, призначеному для людей з інвалідністю.

– Тоді підійшов паркувальник, і я йому відповіла, що в машині є інвалід. Влад це почув і сказав мені, що він не інвалід. Я з ним погодилась і повторила, що він – «дитина сонця», яка просто трохи добріша за інших, – пригадує Наталія.

Рік прем’єр

Минулого року до переліку захоплень Владислава Погрібного додалося кіно. Він знявся у двох кінострічках, які вийшли у 2019 році: у драмі Олександра Жовни «Історія Лізи» та в документальному фільмі Жанни Бікшаєвої «Три товариші».

Прем’єра фільму «Три товариші» відбулася 8 лютого. У кінострічці розповідається про трьох друзів – Владислава, Дмитра та Романа, які мають синдром Дауна. Усі хлопці – успішні спортсмени, завоювали купу нагород на різноманітних змаганнях. Дмитро, як і Влад, займається плаванням, а Роман – повітряною гімнастикою.

Драма «Історія Лізи» вийшла в український прокат 21 листопада. Це розповідь про дві закохані пари, в одній з яких хлопець і дівчина мають синдром Дауна. У кінострічці йдеться про неприйняття суспільством людей, які чимось відрізняються від більшості. Владислав Погрібний зіграв одну з головних ролей – «сонячного» хлопця Колю, а його партнеркою по знімальному майданчику стала Мар’яна Ахрарова з Кропивницького – вона зіграла Лізу, в яку закоханий Коля.

Олександр Жовна спочатку випустив у 2014 році книгу «Історія Лізи», яка готувалася як кіносценарій. У 2015 році сценарій переміг на Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова». Загальна вартість виробництва фільму – 7,4 мільйона гривень, половину суми склала державна підтримка.

В Україні фільм був у прокаті всього тиждень. Стрічкою зацікавилася північноамериканська кабельна та супутникова телевізійна мережа НВО, яка придбала її для показу в чотирнадцятьох європейських країнах: Чехії, Словаччині, Угорщині, Польщі, Румунії, Молдові, Хорватії, Словенії, Сербії, Косово, Чорногорії, Боснії та Герцеговині, Македонії, Болгарії. Телепоказ стартує 1 травня 2020 року.

Справжні актори

Для зйомок у фільмі «Історія Лізи» на роль Колі та Лізи вирішили брати не акторів, а знай­ти людей із синдромом Дауна. За словами режисера Олександра Жовни, Мар’яні та Владу навіть не потрібно було грати, вони проживали кожний момент по-справжньому.

Актрису на роль Лізи вдалося знайти відразу, а от з претендентом на головну чоловічу роль виникали труднощі. За сюжетом Коля заїкається та добре плаває, а «сонячних» дітей з такими навичками не часто зустрінеш. Лише у 2017 році Влада затвердили на виконання ролі.

– Пригадую, ми лежали на дивані й дивилися телевізор з родиною. Мені в Фейсбуці написала менеджерка з відбору акторів про те, що Влада хочуть запросити на зйомки у фільмі. Мабуть, вона знайшла нас через благодійну організацію, – зазначає Наталія Погрібна.

За її словами, головного актора довго шукали також через те, що батьки не хотіли, аби їх діти брали участь у зйомках. Причиною цього було те, що за сюжетом життя Колі трагічно обірвалося. Наталія з чоловіком також хвилювалися з цього приводу, але все одно наважилися на такий крок.

– Основні зйомки тривали близько півтора місяця. Тоді ми з чоловіком взяли відпустки на роботі й замість моря поїхали з Владом на знімальний майданчик, – розповідає жінка.

Ще одним моментом, чому родина могла відмовитися від зйомок, стали змагання Влада з плавання в Польщі.

– Тоді я запитала у Влада, чого він більше хоче: зніматися чи поїхати на змагання? Він відповів, що більше любить плавання. Проте до нас поставилися з розумінням і трохи перенесли зйомки, – каже Наталія.

Локаціями для фільму стали Новомиргород Кіровоградської області та Одеса. Зйомки тривали по 12 годин на день, а це зазвичай було лише 2–5 хвилин фільму. За словами Наталії, здебільшого Влад приходив у готель і відразу лягав спати. Та про такий досвід ніхто з родини не шкодує.

– Я швидко звик до зйомок та до нового імені. Наприкінці ми вже навіть у побуті називали одне одного «кіношними» іменами, – згадує Влад.

Він також розповів, що відчував радість і гордість, коли побачив себе на екрані.

– За допомогою фільму висвітлювалося тяжке життя інтернатівців, зокрема дітей із синдромом Дауна. Як вони недоїдають, як виживають. Під час перегляду стрічки в кінотеатрі я бачила, що Влад співпереживає героям. Він ніби заново проживав ті моменти, – розповідає Наталія.

Вона також сподівається, що на їхньому прикладі й інші родини, в яких є «сонячні» діти, більше повірять у власні сили та старанно розвиватимуть здібності своїх особливих дітей.

Читайте також: Реєстрація на пробне ЗНО стартувала в Харківській області