Як Харківщина за модним бумом поспішала

У фільмі знаменитого італійського режисера Луїджі Вісконті «Рокко та його брати», знятому в 1960 році, йшлося про життя бідної італійської сім’ї півдня Італії; один з головних героїв у виконанні молодого Алена Делона хизується в тонкому, легкому та дуже стильному на той час плащі. Такий одяг носили в основному робітники і жителі бідного півдня: він був немаркий, функціональний і дешевий. Тканина отримала назву від назви італійського міста Болонья.  

Читайте також: Смачний Харків: мандруємо по «злачних місцях» та «точках збору» минулих часів

   В 1962 році до нас завезли і першу офіційну партію болоньєвих плащів – тонких, легких, які чудово шурхотіли. До того ж вони були різнокольоровими: чорні з іскрою, сині з відливом, зелені зі смарагдом; з кокетками, під якими була сітка для вентиляції, а в комплекті до них ішов капюшон, берет або косинка з тієї ж болоньї.

Виник небувалий ажіотаж:  мода на ці плащі  була  шаленою: Їх діставали, за ними їздили в Москву, їх купували у моряків або фарцовщиків, на них збирали місяцями по рублику – а все для того, щоб гордо прошурхотіти, піднявши комір, повз остовпілих подруг ввечері на танці. Ах, як це було шикарно, по-західноєвропейському! А як плакали, коли, злегка зачепившись за цвях, рвали обновку – відновленню диво-плащ уже не підлягав...

Команди радянських теплоходів привозили такі плащі для перепродажу масово, добре, що в складеному вигляді болонья місця майже не займала. Ціна за один плащик доходила до 60, а то і 80 рублів; за нашими мірками це була астрономічна сума, що дорівнювала, а то і перевищувала половину середньої зарплати. Кон’юнктуру швидко підхопили країни дружнього соцтабору – в країні з’явилися плащі виробництва Польщі, Угорщини, Чехословаччини. Ажіотаж підтримав і вітчизняний кінематограф: у фільмі «Липневий дощ», що вийшов на екрани в 1966 році, героїня актриси Євгенії Уралової хизується в болоньї, як і її наречений, якого грав Олександр Бєлявський.

Читайте також: Як у результаті звичайної реконструкції Харків отримав один з його символів

У 1963 році, буквально через рік після того, як наші люди дізналися про болонью, в Наро-Фомінську, на території шовкового комбінату був побудований цех плівкових покриттів і вперше в країні розпочали випуск новомодної тканини. До речі, для того щоб налагодити виробництво, директор і кілька співробітників були відряджені в Італію – переймати досвід.

А на Харківщині наздогнали моду у 1971 році. Газета «Соціалістична Харківщина у № 94 від 12 травня повідомляла:  «Цієї весни ви помітили на хлопчиках гарні куртки з тканини «болонья» різних фасонів. На головному підприємстві виробничого об’єднання «Дитячий одяг» в короткий строк їх було пошито 26 тисяч».

До кінця «болоньєвого» буму залишалося ще декілька років.