Історія харківського бійця, який залишив успішний бізнес та став бойовим офіцером НГУ

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Східному територіальному управлінні Національної гвардії України.

За цивільною інженерною спеціальністю Олександр не працював, бо в кінці дев’яностих якраз масово закривалися численні конструкторські бюро та проєктні інститути. У чоловіка на той момент уже була родина, тому він вирішив зайнятися бізнесом – з друзями заснували фірму з пошиття валіз. Компанія працює вже понад двадцять років, але Олександр з початком повномасштабного вторгнення вирішив, що піде захищати свою країну. Так успішний бізнесмен став бойовим офіцером у Національній гвардії України.

Військовий пригадує, як у лютому 2022 року деякі ТЦК не працювали, тож інформації про мобілізацію було мало. Тоді Олександр телефонував усім знайомим, які мали відношення до військових, щоб зрозуміти, як діяти, куди йти та як призватися на службу.

– Один знайомий сказав, що знає місце, де будуть видавати зброю. Я напросився піти з ним. Це було розташування 5-ї Слобожанської бригади НГУ. Зброю нам дійсно видали, не обманули. От так я став нацгвардійцем, – згадує «Крєпкий».

Чоловік боронив північ Харківщини, потім охороняв стратегічні об’єкти у Харкові та області. Але шукав можливість потрапити у бойовий підрозділ.

– Щойно відкрилася вакансія командира взводу в одному з батальйонів, я подав рапорт та вже за декілька днів був у Лимані під Кремінною. Це був червень 2023 року, моя перша ротація, – говорить боєць.

Два місяці Олександр з побратимами відбивали надважкі штурми окупантів у Серебрянському лісі. В один з виходів на позиції російські загарбники переважаючими силами змогли витиснути нацгвардійців з позиції, що була на фланзі взводу «Крєпкого».

Виникла загроза оточення, вороги вже знаходились у шанцях, що поєднувалися з основними позиціями сил української оборони. Тоді Олександр особисто зі стрілецької зброї та гранатами знищив багатьох окупантів. За цей бій та інші звитяги «Крєпкого» представлено до високої державної нагороди – ордена «За мужність» третього ступеня.

Після перемоги Олександр планує повернутися до свого бізнесу. Проте каже, що війна закінчиться не скоро, тому поки це лише мрії. Чоловік вважає, що досі основну силу української армії складають добровольці, що взяли до рук зброю навесні 2022 року. Зараз він мріє про «свою гвардійську артилерію».

– Я бачив в інших підрозділах, з якими поруч «працювали», там створені мінімум взводи вогневої підтримки при кожному батальйоні. Щоб оперативно можна було відповідати, одразу включатися контрбатарейно. Це б дозволило нам бути ще більш «крєпкими», – зазначає гвардієць.  

Раніше ми розповідали про кінологічну пару 5-ї Слобожанської бригади — офіцера Нацгвардії Дмитра Кириченка та службового собаки Ірбіса, який двічі запобігав ввезенню до Харкова зброї та вибухівки.

А також про те, як працюють у тандемі кінолог та пес з однаковими іменами.

Та про 39-річного Олексія – зв’язківця в 3-й окремій танковій Залізній бригаді. До повномасштабної війни чоловік працював менеджером, грав у баскетбол та захоплювався футболом. Побратими його називають «людина-оркестр», бо він непосидючий та завжди фонтанує ідеями. А для своєї коханої та доньки він залишається турботливим і люблячим за будь-яких умов.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.