Один танк проти чотирьох ворожих: боєць розповів, як обороняв Харківщину

Історію бійців медіа «Слобідський край» розповіли у 3-й танковій Залізній бригаді. 

До 24 лютого Юрій працював у Чехії, але після повномасштабного вторгнення  миттєво повернувся до рідної Хмельниччини й пішов до військкомату. На заваді не стали й перенесені операції на серці. Чоловік брав участь у звільненні Харківської області. Один з випадків чоловік пам’ятає як зараз. Це сталося неподалік Малої Комишувахи в Ізюмському районі. 

– Мій екіпаж зайняв оборону, я приблизно виміряв дальність й сказав навіднику навестися на 600 метрів, я візуально все міряв, бо дальномери не працювали на машинах. Виїжджає один танк з-за посадки, другий, третій, четвертий – я дав наказ навіднику на відкриття вогню. Поки він вистрілив, дальність залишалася вже близько 300 метрів. Я таких танків раніше й не бачив, такі як у москві на параді, зі смугами. Це були три танки «Прорив» й один Т-72 Б. Ми по них стріляли й вони у відповідь відкрили по нас вогонь. Мабуть, нас Бог вберіг, бо вони допустилися помилки й стріляли уламковими снарядами, – згадує Юрій.

Тоді він дав команду механіку відкочуватися назад, проте танк поїхав не в тому напрямку, а після обстрілу люк «заклинило», бо в машину залетів осколок. Юрій наказав евакуйовуватися й відходити посадкою. Проте внутрішній зв'язок був втрачений і бійці Юрія не почули. Йому ж дивом вдалося вискочити з танка, він біг, а росіяни гатили по ньому з різного озброєння.

– Я подумав, що не втечу й прикинувся мертвим. Лежу, спостерігаю, а чотири російські танки зупинилися й стоять. Один від’їхав назад й заглох, екіпаж почав вилазити – одного застрелили, другий втік. Інші три танки ще постояли близько години, але мені цей час видався вічністю, й поїхали в іншому напрямку. Я спочатку повз, але це важко, потім почав котися, перебігав через дорогу, але вони мене побачили й почали стріляти з кулемета. Проте мені вдалося втекти. Члени мого екіпажу були контужені, але, на щастя, всі вижили, – розповідає танкіст.

Раніше ми писали про Миколу з позивним «Кок», життя якого повномасштабна війна перевернула з ніг на голову. Маючи економічну спеціальність, він все життя працював за фахом й до армійської справи не мав жодного стосунку. Але прокинувшись 24 лютого від вибухів, чоловік зрозумів, що війна у нього вдома, а він відтепер її учасник.

А також про кінологічну пару 5-ї Слобожанської бригади – офіцера Нацгвардії Дмитра Кириченка та службового собаки Ірбіса, який двічі запобігав ввезенню до Харкова зброї та вибухівки.

А також про те, як працюють у тандемі кінолог та пес з однаковими іменами.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.