Усі труднощі переносимо з високо піднятою головою – боєць харківської ТрО про війну
Фото: Харківська окрема бригада ТрО
Сергій з позивним «Мексика» – боєць Лозівського окремого батальйону 113-ї окремої бригади Сил ТрО. До повномасштабного вторгнення він працював водієм великого вантажного автомобіля-зерновоза. Тому чоловік часто бував у довготривалих відрядженнях, організовував свій побут «на колесах» та був за стилем життя «дуже мобільним».
Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.
24 лютого 2022 року змінило життя Сергія. Прокинувшись уранці від вибухів у своїй рідній Лозовій, чоловік зрозумів, що потрібно ставати на захист держави.
– Того ж дня я прийшов у військкомат, просився, щоб скоріше відправили до бойової частини. Проте через організаційні труднощі довелось кілька днів почекати направлення до Лозівського окремого батальйону територіальної оборони. Рідні плакали, проте з розумінням поставилися до мого вибору, бо знали, що я роблю правильно, – розповідає боєць.
Адаптація до військового життя відбулася швидко, каже чоловік, адже свого часу служив в армії та півтора року на контракті.
– Військова специфіка мені була дуже знайома. За майже два роки найбільше запам’яталися бої за Парасковіївку та Благодатне. Довелося показати противнику, що так не можна ставитися до людей. Ми звикли все переносити з високо піднятою головою, попри побутову необлаштованість, дошкуляння гризунів та супербагнюку. Підтримувати емоційну стабільність та оптимізм допомагає ефективна робота зі знищення ворога. Вірю, що випробовування, через які проходять наші люди, прискорять та зроблять невідворотними процеси демократизації та боротьби з корупцією в нашому суспільстві. Запорукою цього будемо ми, ті, хто зараз захищає неньку Україну, – говорить Сергій.
Раніше ми розповідали про те, що мати розвідника 3-ї окремої танкової Залізної бригади Ігоря Рембача, який загинув на Харківщині у березні 2022 року, придбала побратимам сина два ударні дрони. Таким чином жінка хоче помститися за смерть сина та наблизити перемогу України.
А також про харків’янку Юлію, яка до повномасштабної війни жила в Одесі. 23 лютого 2022 року жінка приїхала у Харків до мами на день народження й, хоча квитки назад були вже куплені, вирішила залишитися у місті та почала займатися волонтерством. А зараз вона сидить в окопах та веде розвідку за ворогом з неба.
Та про бойову медикиню на псевдо «Стрілка», яка служить у бригаді «Спартан». Від самого початку повномасштабного вторгнення дівчина, не вагаючись, узяла до рук зброю та долучилася до лав українського війська.
Читайте також:
У лікарнях двох громад Харківщини з’явилося нове обладнання
